Станіслав Вітер
Війна — це не лише забруднення довкілля вибуховими речовинами або внаслідок руйнування інфраструктури. Це також часто неконтрольоване переміщення людей і речей. Разом із ними переміщуються й небажані “автостопщики”, такі, наприклад, як комахи, які також можуть бути переносниками хвороб.
Комахи – найбільш чисельна група живих організмів на планеті Земля: на їхню долю припадає щонайменше 90% усього біорізноманіття. То ж не дивно, що вони поширені майже усюди і є давніми супутниками людини. Жуки-точильщики, шкіроїди та зернівки, як і метелики вогнівки знищують наші продовольчі запаси. Таргани не стільки знищують продукти, а більше виступають у ролі носіїв збудників небезпечних бактеріальних інфекцій та гельмінтозів (глистів). Темними ночами дрібні кровопивці комарі та клопи чатують на нас як на здобич по закутках наших комфортних осель. Багато з цих шестилапих зустрічаються переважно у людських поселеннях. Відповідно, поширення в нових місцях та зміни їхніх ареалів суттєво залежать від антропогенних чинників: випадкових несистематичних завезень або регулярних інтродукцій внаслідок інтенсивного товарообігу між різними регіонами. Звісно, що не тільки антропогенний аспект має важливе значення, але й кліматичне тло: глобальне потепління часто-густо сприяє закріпленню таких змін ареалів і навіть випадкові одноразові “завезення” можуть покласти початок новій популяції.
Різні соціальні потрясіння, які впливають на інтенсифікацію руху товарів та людей, такі, як війна, звісно, сильно впливають на перевезення і “шестилапих автостопщиків”. Війна в Україні призвела до небачених від часів Другої Світової війни переміщень людей: 6.5 мільйони біженців покинули батьківщину з початку повномасштабного воєнного вторгнення РФ у 2022 році і здебільшого направились до країн ЄС. Водночас значна частина їх (2.2 мільйони, станом на кінець 2025 року) повернулась назад. Окрім потоків людей, у рази збільшилась інтенсивність переміщення товарів великого габариту, в тому числі – військового призначення. При цьому мова йде не стільки про збільшення потоків товарів з України, скільки про ввезення їх в Україну, в тому числі у великій кількості з інших континентів (Північна Америка, Азія, Австралія).
Пересування у людських транспортних засобах, на людях чи з їхніми речами, з продуктовими товарами – досить зручний спосіб подорожі комах на великі відстані. Часто такі тварини переміщуються у великій кількості – цілими популяціями – із кормовою базою.
Саме це можна побачити у випадку із метеликами вогнівками (Pyralidae), жуками шкіроїдами (Dermestidae), жуками зернівками (Bruchidae), сурінамським мукоїдом (Oryzaephilus surinamensis). Заселене ними зерно / мука / м’ясо-ковбасні вироби / сухофрукти являють собою міні-популяції цих комах, які переміщуються разом із осередком кормового середовища. Гуманітарна допомога Україні у 2022 році сприяла стрімкому поширенню названих видів комах, особливо з мукою, фініками та рисом. Особливо це було помітним у 2022 році, коли із «гуманітарним рисом», запакованим в 50-кілограмові мішки, сурінамський мукоїд у великій кількості проник в Україну, зокрема, у місто Харків, де став звичайним видом у багатьох помешканнях.
Друга група синантропів – комах, середовище існування яких безпосередньо пов’язане з діяльністю людини – куди менш приємна. Це кровопивці, які ще з античних часів йшли шляхами давніх народів і розселилися зі свого традиційного, первинного, ареалу. Мова йде про усім знайомого постільного клопа (Cimex lectularius), який, внаслідок масштабного пересування населення між Україною (де цей вид є відносно нечисельним) та Західною Європою (регіон, який здавна заселений постільним клопом), стає все більш і більш помітним і відомим мешканцям України. Саме за період 2022 – 2025 рр. постільні клопи широко поширились в Україні і усі дані у базі GBIF по території нашої країни відносяться саме до цього періоду часу.
Комарі-вбивці. Як у результаті російського вторгнення в Україну почали з’являтися переносники небезпечних хвороб
Звичайні постільні клопи (блощиці) не є носіями небезпечних хвороб. А от комарі – так! І серед потенційно небезпечних чи реальних кандидатів на ввезення до України є такі широко відомі види.
Наприклад, комар жовтолихоманковий (Aedes aegypti), природний ареал якого до епохи Великих географічних відкрить охоплював тропічну Африку, але вже у 16 – 17 століттях був завезений у тропічні та субтропічні райони обох Америк, а до початку ХХ століття він з’явився на багатьох островах Океанії. Коли і як цей комар потрапив до тропіків Азії – точно не відомо. Найближчі локації виду є на Кавказі та Закавказзі, в Малій Азії і навіть подекуди у Центральній та Західній Європі (Іспанія, Франція, Німеччина, Англія). Як видно з назви, комар жовтолихоманковий є носієм вірусу жовтої лихоманки. Сьогодні можливою є поява цього виду в Криму та у дельті Дунаю.
Ще один потенційно небезпечний “вселенець” — комар тигровий азійський (Aedes albopictus = Stegomyia albopicta). Батьківщина цього виду, дуже схожого на попередній, точно не визначена. Переважає думка, що це субтропічні і тропічні регіони східної частини Азії. Як би там не було, але в наш час, згідно бази GBIF, він поширений майже в усіх тропічних та субтропічних районах Землі, а у Східній Азії, Європі та Північній Америці далеко заходить в помірні широти. В Європі даний вид вперше був відмічений у 1974 році в Албанії, а зараз ареал комара тигрового азійського охоплює більшу частину континенту, на північ аж до південних районів Англії (Великобританія), Швеції та Фінляндії. В Україні також виявлено цей вид: його було знайдено на півдні та у Харківській області. Є носієм вірусів лихоманок жовтої, Чікунгуньї, денге, вірусу Усуту, вірусу зіка.
Комар п’ятиполосий (Culex quinquefasciatus) є вихідцем із тропічних районів Східної півкулі, але завдяки морським і, меншою мірою, повітряним перевезенням, він, як і два попередні види, розселився по всій планеті, здебільшого у субтропічних і тропічних регіонах. Найбільш північні сталі популяції цього виду зосереджені в Іспанії, Італії, Франції, Греції і Туреччині, хоча вид стрімко поширюється великими містами Європейського континенту. Він також виявлений і в Україні, наприклад, в Харкові. Цей вид і кілька близьких до нього представників роду Culex є носіями личинок філярій – круглих червів, небезпечних паразитів лімфатичної системи людини, які викликають важкі захворювання “слонова хвороба” (елефантіаз).
Варто відмітити цікаву деталь екології усіх трьох видів комарів: вони здатні подорожувати разом з людиною на величезні відстані, дуже швидко заселяти нові землі і… утворювати міські популяції. В тропічній Америці вид Aedes aegypti утворив міські популяції, розміщені у басейнах та фонтанах історичних районів великих міст, де відбувається розвиток личинок. Можна сказати, що багата колоніальна архітектура у стилі “креольського бароко” надала прихисток міським популяціям “носіїв смерті”. Саме із заможних кварталів Латинської Америки розповзалась жовта лихоманка, занурюючи весь американський континент XVII–XIX століть у темну ніч судом і задухи.
Однак, чому саме ця “комарина трійка” так легко долає відстані на кораблях або навіть літаках, адже відомо, що дорослі комарі – досить чутливі істоти до протягів та сильних коливань температури, а для розвитку личинок потрібні водойми?
По-перше, усі три види є мешканцями напівсухих або мусонних районів тропічного поясу Східної півкулі. Що це означає? Принаймні те, що різкі перепади температури та вологості – не проблема для дорослих комах, а швидке висихання боліт у сухий сезон сприяє підвищенню міграційних навичок цих комах, збільшує їхню рухливість.
По-друге, змінно-вологі тропічні ландшафти мають водойми, які часто перетворюються на маленькі смердючі перегріті сонцем калюжі, тому і личинки цих комарів менш вибагливі: вони можуть розвиватись навіть у невеликій жерстяній банці, заповненій водою.
От і на кораблі дорослі комарі можуть знайти темний теплий закуток, а їхні личинки – якусь посудину з перегрітою водою. Достатньо об’єму звичайної склянки або горнятка для чаю. Члени екіпажу забезпечують самиць комарів їжею: кров’ю. Завдяки такій поживі, яка завжди “під боком”, комарі мають змогу розмножуватись упродовж усієї подорожі, збільшуючи свою чисельність перед заселенням нових земель.
Дещо подібне відбувається і в наш час, але акценти зміщені саме на здатність комарів проникати у контейнери і різні транспортні засоби, а також на здатність личинок розвиватись навіть у воді, яка накопичилась у покришках. При цьому, як вихідцям із сезонно-посушливих тропіків, личинкам цих трьох видів комарів не страшний перегрів у невеликому об’ємі води.
Проміжні зупинки. Міста, овочеві бази, пункти зберігання лісоматеріалів
Європейські міста є своєрідними хабами великих перевезень, в тому числі пов’язаними із воєнними діями в Україні. Комарі дуже швидко і зручно дістаються від одного великого міста до іншого. Що ж так привертає увагу цих маленьких мандрівників у великих містах?
По-перше, це безліч теплих невеликих водойм з теплою водою у технічних спорудах (тепломагістралі, каналізаційні колектори, промислові об’єкти із водою-конденсатом або водойми-охолоджувачі електростанцій, тощо). По-друге, температура у великих містах вища за таку на прилеглих незабудованих територіях. У містах є багато місць із постійно високою температурою: житлові будинки, промислові підприємства, овочеві бази та оранжереї. Саме міста дозволяють цим комарам в межах “прохолодного” Європейського континенту тримати ритм життя своїх рідних тропіків. Заселення міст формує стрибкоподібну стратегію захоплення великих територій, коли певний вид швидко заселяє відносно невеликий осередок, а далі, завдяки певним факторам здійснює стрибок у схожі умови, але вже далеко від першого осередка. Перевезення товарів є таким фактором, а сучасні міста у Європі – мережею осередків для подальшого поширення цих носіїв небезпечних хвороб.
Трохи вище у статті були згадани овочеві бази та оранжереї. Саме звідси починали свій шлях представники третьої групи завойовників: лускарки, цвіркуни, таргани. Чому так вийшло?
По-перше, овочеві бази та оранжереї є найбільш давніми спорудами у містах Європи із постійним опаленням і високими температурами упродовж року. По-друге, сюди звозять овочі, фрукти і декоративні рослини звідусіль, в тому числі із далеких тропічних країн. По-третє, мова йде про здебільшого рослиноїдних комах, для яких на овочевих базах та в оранжереях є чимало смаколиків. З усієї різноманітної групи цих комах зупинимось лише на тих, які за період 2022- 2025 рр. суттєво розширили свій ареал в Україні завдяки інтенсифікації товарних перевезень. Це так званий американський тарган (Periplaneta americana), який, незважаючи на назву, родом, скоріш за все, з тропічної Африки, але заселив ледь не весь світ. До війни, у 1990-ї рр. американські таргани в Україні зустрічались лише епізодично. Наприклад, у Харкові їхнє поширення було пов’язане з територією Харківського зоопарку. У 2023 – 2024 рр. цей вид тараканів вже був відмічений також у висотній житловій забудові Харкова. Фактично, усі реєстрації виду у мережі GBIF зроблені у військовий час після 2014 року (насамперед, з 2022 р. по 2025 р.).
Тарган рудий (Blatella germanica) був поширений в Україні фактично усюди, хоча до повномасштабного вторгнення деякі житлові комплекси були позбавлені “товариства” цієї комахи. У 2022 році, разом із речами внутрішньо переміщених осіб цей вид потрапив на території житлових комплексів міста Харків, де раніше не був відомий. Таким чином, більш інтенсивне переміщення населення і товарів сприяє більш швидкому і активному заселенню території великих міст України цим видом.
Основна шкода від тарганів – засмічення продуктів харчування та посуду їхніми екскрементами та механічне перенесення ними яєць гельмінтів та різних бактерій, адже ці комахи часто відвідують смітники.
Перевезення лісоматеріалів (деревина, дошки, навіть меблі) сприяє завезенню і швидкому розселенню кількох видів златок та жуків-вусачів, личинки яких живуть в деревині. Майже усю територію України “окупувала” ясенева златка (Agrilus planipennis), яка походить зі Східної Азії. І тут вже вивезення деревини із України може становити небезпеку швидкого поширення цього інвазійного виду в країнах Центральної та Західної Європи. Східноазійська ясенева златка при масовому розмноженні, що взагалі є характерним для видів-вселенців, становить небезпеку для ясенів, викликаючи їхнє швидке всихання. Зі Східної Азії походить жук-вусач семанотус двосмугий (Semanotus bifasciatus). Поза свого історичного ареалу цей вид було знайдено в Україні (м. Маріуполь) та у Нідерландах. Цей вусач сильно шкодить парковим насадженням туї, ялівцю, кипарису.
Небажані пасажири. Як переміщення товарів і людей розширює ареал популяцій деяких видів
У період 2020-2025 рр. відбувався “тріумфальний” похід на північ середземноморського виду лускарки – ктенолепізми лінійчастої (Ctenolepisma lineata). Саме у цей період вид заселив м. Харків, де став досить звичним мешканцем житлової забудови. В цілому, якщо подивитись на мапу реєстрацій, то розселення виду відбувається основними шляхами переіщення товарів і людей в Україні: “захід – схід” та “південний захід – північ і північний схід”. Глобальна зміна клімату, а саме – підвищення температур (насамперед у прохолодну пору року) сприяють зміні північної межі ареалів деяких південних, зокрема, середземноморських видів. Особливо тих, які пов’язані з будівлями, наприклад, тієї ж Ctenolepisma lineata.
Інший вид – лускарка цукрова (Lepisma saccharinum) був широко поширений в Україні і до війни. Проте інтенсифікація перевезень сприяла все більшому поширенню цього виду у приватних оселях. Наприклад, у 2022 році, разом із гуманітарною допомогою (крупи, цукор) ця лускарка потрапила до осель деяких знайомих автора статті.
Обидва види лускарок зазвичай не є суттєвими шкідниками у жилих оселях, хоча можуть поїдати запаси круп та цукру, інколи навіть їсти клей, яким склеєні корінці книг. У складських приміщеннях при масовому розмноженні їхня шкідлива діяльність більш помітна.
Деякі “гості” є аж занадто екзотичними і навряд колись зможуть стати синантропними комахами в межах України. Наприклад, автору цих строк доводилось знаходити бананових тарганів (Panchlora nivea) серед бананів, привезених з Колумбії, у місті Харків, Україна. Раніше цей же вид було завезено з партіями бананів до Данії, Великої Британії, Фінляндії (Гельсінки), Швеції (переважно Стокгольм), Бельгії, Нідерландів, Німеччини та Іспанії (Барселона) (дані GBIF).
Автостопом усією родиною. Як за комахами перебираються їхні хижаки
Там де є рослиноїдні комахи, там є і хижаки. Найбільш помітним синантропізованим видом хижих комах є клоп редувій (Reduvius personatus). Історична батьківщина цього виду, скоріш за все, пов’язана з Африканським континентом, проте нині він поширений на всіх материках (за винятком Антарктиди), але найбільше – в Європі та Північній Америці. Зустрічається клоп редувій переважно у містах та інших населених пунктах, як у приміщеннях, так і просто неба.
Якщо проаналізувати дані поширення виду за внесенням реєстрації до бази даних GBIF у період до 2017 року включно і у період після 2017 року (особливо у 2020 – 2025 роках), то можна побачити, що абсолютна більшість спостережень клопа редувія в Україні припадає саме на період повномасштабної війни. Інтенсифікація перевезень та міграційних рухів населення, викликаних війною, безумовно, сприяють поширенню редувія на нові території, хоча він також добре літає і здатен сам долати великі відстані.
Окрім чисельних нових спостережень (нових географічних координат знахідок) можна засвідчити суттєве зростання чисельності виду на певних локаціях, наприклад, у місті Харків (збільшення спостережень приблизно в чотири рази у 2022 – 2025рр. – у порівнянні із реєстраціями на тих же маршрутах спостереження у 2016 – 2018 рр.)
Перевезення товарів, зокрема – контейнерні перевезення сприяють поширенню кількох видів пелопеїв (рід Sceliphron). Це елегантні оси, які роблять гніздові комірки із глини деінде, часто прикріплюючи їх на внутрішній стороні вантажних контейнерів, всередині меблевих виробів або у склади дошок та інших виробів із деревини. З цим вантажем гніздові комірки, у яких зростають личинки пелопеїв, розвозяться на великі відстані. В Україну, можливо, саме таким чином потрапив вид Sceliphron deforme зі Східної та Південно-східної Азії і саме завдяки такій “допомозі” поширюється більш звичайні у нас середземноморські види Sceliphron curvatum та Sceliphron caementarium.
Східний шершень (Vespa orientalis) являє яскравий приклад виду, який значно збільшив ареал завдяки інтенсивним товарним перевезенням. Первинний ареал цього виду займав Східне Середземномор’я, Аравію та Середній Схід, Туркестан, Закавказзя, північно-західні райони Індії. Проте зараз східний шершень поширився по всьому Середземномор’ю, на Юкатані (Мексика), в Середньому Чілі, в південних районах Китаю і в Європі (південна Фінляндія, південь Великобританії, Франція, Нідерланди, Німеччина). Знайдений він і в Україні – в м. Одеса.
У зв’язку з потеплінням клімату та інтенсифікацією товарних перевезень слід очікувати появу цього виду великих ос у багатьох регіонах України. Шершень східний полюбляє селитись неподалік пасік і, ловлячи дорослих бджіл, яких згодовує власним личинкам, може спричиняти суттєву шкоду бджолярству. При цьому східні шершні менш пов’язані із лісовими ландшафтами, ніж наші звичайні шершні (Vespa crabro) і значно частіше оселяються поруч із людиною.
Виникає питання: наскільки небезпечним є такий собі “шестилапий автостоп”? Звісно, що розширення меж ареалів потенційних носіїв збудників небезпечних захворювань – це серйозна проблема, яка вимагає всебічного контролю і вжиття профілактичних заходів.
Комарі є найбільш небезпечними “небажаними мандрівниками”. Тому особливо важливим є дотримання елементарних санітарних норм: обробка приміщень літаків та кораблів після виходу із потенційного пункту інвазії спеціальними антикомариними інсектицидами. Важливим є не допускати наявності відкритих, навіть зовсім невеликих резервуарів з водою. Наприклад, просочування водного конденсату або води з опадів у будь-які резервуари (покришки, контейнери), наявності відкритих, доступних комахам резервуарів питної води, наявності “безхозних” бляшанок (з під консервів або якоїсь непотрібної тари), де з часом накопичується вода з опадів чи водяний конденсат. По прибуттю у кінцевий пункт призначення потрібно проводити повторну обробку приміщень і вантажу інсектицидами, не допускати – без попередньої обробки – злив води, яка може містити личинки комарів.
Що стосується деревних жуків, то для протидії поширенню варто застосувати карантинні заходи як щодо вивозу деревини за межі України, так і при перевезенні деревини між регіонами всередині країни.
Набагато важче прослідкувати за переміщенням тарганів та постільних клопів (блощиць), адже часто ці комахи перевозяться не великими вантажними транспортними засобами, а у приватному багажі мандрівників. І це вже справа кожної окремої людини: детально перебирати речі перед пакуванням, оглядати валізи, за потреби – проводити термічну обробку речей за допомогою праски.
В цілому, на споконвічне питання “що робити?” у випадку інвазійних видів відповіді добре відомі і є досить простими: профілактика, карантин, дотримання базових санітарних норм. Але як би там не було, все одно стовідсоткової гарантії, що не буде завезено небажаних “гостей”, немає. Саме тому комахи так вдало використовують “автостоп” як засіб швидкого поширення на великі відстані, долаючи численні природні бар’єри як-то моря, гори, океани, пустелі. Війна суттєво ускладнює санітарний контроль при переміщенні населення і вантажів, а збільшення потоку певних вантажів може сприяти поширенню інвазійних видів.
Джерело головного зображення: comptoncreekmad.org
