Oleksii Vasyliuk, Eugene Simonov
Енергетика України протягом всіх років повномасштабної війни стали однією з основних цілей для ударів російських ракет та БПЛА. Обрана Російською Федерацією тактика зосередилась на захоплені або руйнуванні найбільш потужних об’єктів генерації енергії. В результаті енергетика стала однією з ключових сфер життя України, у відновленні якої необхідна допомога міжнародних програм підтримки та банків. У тому числі всі гідроелектростанції вздовж річки Дніпро зазнали серйозних пошкоджень під час війни, а Каховська ГЕС була повністю зруйнована, що дало поштовх відродженню стійкої заплавної екосистеми на дні водосховища.
Уряд України та міжнародні банки розвитку стоять перед фундаментально взаємовиключним вибором для Нижнього Дніпра: фінансування відбудови Каховського водосховища для відновлення довоєнного сільськогосподарського та енергетичного статус-кво або підтримка сценарію природного відновлення заплави Нижнього Дніпра та альтернативних шляхів розбудови сучасної стійкої економіки. У новому звіті експертів UWEC, Української природоохоронної групи, підготовлено в рамках роботи громадської організації “Екосоціум” (м. Черкаси, Україна) проаналізовано зусилля, спрямовані на відновлення гідроенергетики після російських атак, а також інвестиції, здійснені та заплановані міжнародними фінансистами для подолання наслідків війни.
У звіті докладно описується, як політика українського уряду та державний оператор “Укргідроенерго” залишаються відданими ідеї відбудови Каховської греблі, одночасно фінансуючи будівництво альтернативних водогонів для адаптації південних регіонів до відсутності водосховища (що є частиною альтернативного, взаємовиключного сценарію). Наразі для обходу обов’язкової Оцінки впливу на довкілля (ОВД) для цих проєктів використовуються винятки, передбачені воєнним станом.
Ретельний аналіз ландшафту міжнародного фінансування показує, що гранти та позики від Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) дотепер спрямовувалися виключно на аварійні ремонти, заміну обладнання та забезпечення стійкості енергомережі на існуючих греблях, без жодних чітких зобов’язань щодо відбудови Каховської ГЕС. В той час як ремонтні роботи на більшості електростанцій не збільшують негативний екологічний ефект від їх роботи, то майбутні рішення щодо фінансування визначатимуть екологічну та економічну траєкторію всього басейну Дніпра.
Автори визначають системні ризики, пов’язані з реалізацією масштабних гідроенергетичних амбіцій. До них належать високі витрати на будівництво, невід’ємна вразливість мегагребель до військових ударів, корупційні ризики у сфері державних закупівель та неумисне в сучасних реалій застосування застарілих моделей зрошення, які сприяють вторинному засоленню ґрунтів.
Вибір на користь природного відновлення вимагатиме від МФО та політиків захисту відновлення заплавних екосистем та міграції риб, надання пріоритету децентралізованій енергетичній стійкості над вразливою великомасштабною інфраструктурою, а також впровадження сталих, природоорієнтованих рішень у сфері управління водними ресурсами, узгоджених із сучасними європейськими екологічними стандартами.
Дніпровський каскад на роздоріжжі: війна, руйнування та несподіване екологічне відродження
Річка Дніпро є життєдайною артерією України та однією з найбільших річкових систем у Європі. Історично це була велична рівнинна річка, що характеризувалася розлогою заплавою, численними рукавами та багатими заплавними лісами, які плекали унікальні водно-болотні екосистеми. Проте в середині ХХ століття відбулася радикальна трансформація річки. У період між 1920-ми та 1980-ми роками було побудовано каскад із шести великих гідроелектростанцій та супутніх масивних водосховищ, що фактично зарегулювало понад вісімдесят відсотків довжини річки в межах України. Ця індустріалізація радянської епохи серйозно порушила природний гідрологічний режим, призвела до затоплення величезних територій, що мали історичне та екологічне значення, і заблокувала шляхи міграції важливих видів риб басейну Чорного моря.
Повномасштабна війна у 2022-2025 роках принесла безпрецедентні спустошення цій і без того сильно зміненій річковій системі. Російські війська атакували Дніпровський каскад ГЕС численними ракетними ударами та ударами безпілотників, завдавши критичних пошкоджень різного ступеня Дніпровській, Київській, Канівській, Середньодніпровській та Кременчуцькій гідроелектростанціям. Найкатастрофічнішою подією стало навмисне руйнування греблі Каховської гідроелектростанції в червні 2023 року. Цей акт екотероризму спровокував руйнівну повінь нижче за течією та повністю осушив Каховське водосховище – величезну штучну водойму, яка десятиліттями затоплювала ландшафт.
Проте з глибин цієї техногенної катастрофи постало глибоке та несподіване екологічне диво. Зникнення водосховища оголило понад дві тисячі квадратних кілометрів колишнього русла річки, історично відомого як Великий Луг. За кілька місяців розпочалася швидка природна сукцесія. Сьогодні ця оголена територія перетворилася на найбільший природний вербово-тополевий ліс у степовій зоні Європи, де молоді дерева вже сягають семи метрів у висоту. Ця відновлювана заплавна екосистема – не просто біологічна цікавинка; вона має величезну природоохоронну цінність. Нова заплава швидко стає життєво важливим середовищем існування для наземної фауни, критично важливим нерестилищем для видів риб, що перебувають під загрозою зникнення, таких як осетер руський, і важливим місцем зупинки вздовж Дніпровського екологічного коридору для сотень тисяч перелітних птахів. Крім того, природні умови цього вербово-тополевого лісу роблять його однією з найбільш кліматично стійких екосистем у регіоні, здатною природним шляхом охолоджувати та зволожувати суворе літнє повітря степу. Ця територія є частиною європейської Смарагдової мережі, що робить її збереження питанням міжнародного екологічного значення. Підтримання цього заплавного лісу сприяє досягненню сучасних екологічних цілей у масштабах всієї Європи і може гідно конкурує з цілями відновлення застарілих гідроенергетичних комплексів.
Читати докладніше: Два роки після руйнування Каховської ГЕС: екологічні наслідки та необхідність прийняття стратегічних рішень
Ілюзія статус-кво: ризики відбудови Каховської ГЕС та потреба в альтернативах
Незважаючи на незаперечні екологічні та кліматичні переваги відновлення Великого Лугу, український уряд та державний оператор “Укргідроенерго” залишаються прив’язаними до застарілих радянських парадигм управління водними ресурсами. Офіційна політика та стратегічні плани розвитку досі надають пріоритет повній відбудові Каховської греблі та повторному наповненню водосховища. “Укргідроенерго” активно просуває проєкт “Каховська ГЕС-2”, який має на меті будівництво нового об’єкта потужністю до шестисот мегаватів, що майже вдвічі перевищує потужність зруйнованої станції. Ця нова потужність призначена насамперед для роботи в піковому режимі, що призведе до жорсткого гідропікінгу. Гідропікінг передбачає швидкі, масові скиди води, які викликають різкі добові коливання рівня води нижче за течією, а це призводить до сильної ерозії та руйнування водних середовищ існування на природоохоронних територіях, таких як Національний природний парк “Нижньодніпровський”.
Реалізація проєкту “Каховська ГЕС-2” означала б навмисне знищення найбільшого в Європі проєкту з відновлення природних екосистем. Нове постійне затоплення заплави Великого Лугу поглинуло б понад дві тисячі квадратних кілометрів лісів та водно-болотних угідь, що відновлюються, назавжди знищивши ландшафт, який є набагато ціннішим з економічної та екологічної точок зору, ніж Каховське водосховище. Крім того, відновлення водосховища для підтримки довоєнної моделі сільськогосподарського зрошення є вкрай проблематичним. Вода з Каховського водосховища історично була найбільш солоною та забрудненою в каскаді. Тривале зрошення цією високомінералізованою водою, що посилювалося масштабним рівнем випаровування з поверхні водосховища та відсутністю належного дренажу, призвело до сильного вторинного засолення ґрунтів на півдні України. Відтворення цієї системи та продовження зрошення засолених грунтів засоленими водами – прямо суперечить принципам сталого сільського господарства та сучасної адаптації до зміни клімату.
Міжнародні банки та особи, які приймають рішення, повинні активно просувати та підтримувати альтернативи відбудові Каховської греблі. Сам український уряд уже продемонстрував, що життя без водосховища можливе. Мільярди гривень були успішно виділені та витрачені на будівництво альтернативних магістральних водогонів, які беруть воду з річок Південний Буг та Інгулець, щоб адаптувати південні регіони до нової гідрологічної реальності. Замість фінансування вразливих, великомасштабних мегагребель, фінансисти повинні спрямувати свій капітал на модернізацію цих децентралізованих мереж водопостачання. В енергетичному секторі банки мають оцінити альтернативи великій гідроенергетиці для балансування мережі. Розподілена генерація, така як великомасштабні системи накопичення енергії на акумуляторних батареях у поєднанні з сонячною та вітровою енергетикою, пропонує набагато швидший, безпечніший та екологічно чистий спосіб забезпечення пікової потужності та стійкості енергомережі. Ці децентралізовані системи значно важче знищити ворожим силам порівняно з масивними, стаціонарними гідроелектростанціями. Згідно зі звітом Міністра енергетики, загальне збільшення розподіленої генерації у 2025 році становило 642,77 МВт, тоді як до об’єктів зберігання енергії було додано 508 МВт. Таким чином, лише у 2025 році як потужності генерації, так і обсяги зберігання, додані до енергосистеми, перевищують показники запланованої нової Каховської ГЕС.
Міжнародне фінансування у воєнний час: рятувальні кола, лазівки та системні ризики
Міжнародні фінансові організації відіграли вирішальну роль в утриманні енергетичної інфраструктури України на плаву під час війни. Від початку повномасштабної війни Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку і Європейський інвестиційний банк сукупно виділили приблизно один мільярд доларів для українського гідроенергетичного сектору. Ці кошти структуровані насамперед як позики під державні гарантії, спрямовані на діяльність “Укргідроенерго”. Фінансування було зосереджено виключно на аварійних ремонтах, закупівлі критично важливого обладнання, такого як трансформатори та турбіни, і встановленні гібридних систем накопичення для підвищення стійкості існуючих пошкоджених гребель. Станом на початок 2026 року жодне міжнародне фінансування не було публічно виділено на масштабне будівництво нових великих гребель або офіційну відбудову Каховської ГЕС.
Однак цей наплив екстреного фінансування несе в собі значні системні ризики, насамперед через ерозію екологічних та соціальних запобіжників. Під тиском вимог відновлення у воєнний час та дії воєнного стану міжнародні банки допускають утворення небезпечної прогалини у дотриманні вимог. Обов’язкові Оцінки впливу на довкілля регулярно ігноруються або скасовуються для проєктів з відбудови. Наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку відклав повні екологічні та соціальні аудити до завершення дванадцяти місяців після закінчення воєнного стану. Це означає, що постійна, потенційно руйнівна інфраструктура перепроєктовується та відбудовується без застосування сучасних екологічних стандартів.
Ці екологічні ризики посилюються серйозною нестачею прозорості та сплеском звинувачень у корупції. Гідроенергетика є глобально схильним до корупції сектором, а державні енергетичні підприємства України потерпають від публічних скандалів у сфері державних закупівель. Недавні розслідування висвітлили сумнівний розподіл міжнародних та державних коштів саме у системі “Укргідроенерго”. Мільйони доларів були витрачені на проєктування захисних споруд для гідроелектростанцій, які так і не були побудовані, а величезні контракти на захист інфраструктури були укладені з фірмами без відповідного досвіду або з юридичними особами, пов’язаними з підсанкційними особами. Недоступність зон активних бойових дій означає, що міжнародні фінансисти мають дуже мало достовірних даних для фізичного моніторингу того, як використовуються їхні кошти та чи дійсно їх витрата досягатиме обіцяних цілей. Більше того, воєнний стан був використаний для блокування доступу громадськості до реєстрів оцінки впливу на довкілля під приводом національної безпеки, що фактично ліквідувало нагляд з боку громадянського суспільства та незалежну аналітичну роботу.
Читати докладніше: “Відбудова по-старому”: Чи може “Швидка оцінка завданої шкоди” допомогти зеленому відновленню України?
План дій для “зеленого” відновлення: рекомендації для фінансистів та осіб, які приймають рішення
Рішення, ухвалені міжнародними фінансовими організаціями в найближчі роки, незворотно визначать екологічну та економічну траєкторію басейну Дніпра. Фінансисти повинні визнати, що післявоєнна відбудова не може бути просто копіюванням екологічно застарілих моделей управління природними ресурсами радянських часів. Щоб забезпечити справжнє “зелене” відновлення, банки та уряди країн-донорів повинні застосувати суворий, далекоглядний підхід до своїх інвестиційних портфелів в Україні.
Насамперед, фінансисти повинні суворо дотримуватися принципу “не завдавати значної шкоди” та негайно усунути прогалину у дотриманні вимог. Надзвичайні умови та воєнний стан більше не повинні слугувати прийнятними виправданнями для обходу Оцінки впливу на довкілля або Стратегічної екологічної оцінки. Банки повинні вимагати, щоб будь-який проєкт, пов’язаний з Дніпровським каскадом, незалежно від того, чи це модернізація існуючих гребель, чи запропоноване будівництво нових, проходив сувору, прозору екологічну перевірку до виділення будь-яких коштів. Проєкти, які загрожують цілісності Смарагдової мережі, порушують відновлення Великого Лугу або суперечать Водній рамковій директиві Європейського Союзу, мають бути категорично виключені з фінансування.
Захист прісноводного біорізноманіття має бути зведений у ранг головного інвестиційного критерію. Руйнування Каховської греблі, хоч і трагічне, надало унікальну, раз на життя можливість відновити цілу річкову долину, що має величезну природну та культурну цінність, і знову з’єднати 250-кілометрову ділянку вільної течії великої європейської річки, врятувавши мігруючі види риб, які перебувають під критичною загрозою зникнення.
Фінансисти повинні активно ставити надання кредитів для енергетичного сектору в залежність від впровадження екологічних попусків води нижче за течією від усіх існуючих гребель, особливо Дніпровської ГЕС, що розташована вище за течією від заплави Великого Лугу. Це означає вимогу до операторів гребель скидати достатні обсяги води у відповідний час для підтримки природних біотопів нижче за течією, а не управляти річкою виключно заради максимального виробництва електроенергії.
Крім того, міжнародні банки повинні вимагати проведення всебічного аналізу альтернатив перед затвердженням будь-яких позик на відновлення або будівництво гідроенергетичних об’єктів. У контексті сучасної війни вливання сотень мільйонів доларів у дуже помітні мегагреблі, які легко стають цілями, є сумнівною стратегією енергетичної безпеки. Фінансисти повинні вимагати від розробників проєктів довести, що відновлення великої гідроенергетики є кращим за децентралізовані альтернативи. Автори звіту переконані, що Інвестиції мають бути рішуче переспрямовані на природоорієнтовані рішення, децентралізовані системи накопичення енергії на акумуляторних батареях та модернізацію місцевих, адаптованих до клімату сільськогосподарських водних мереж, які не покладаються на створення масивних водойм зі стоячою водою.
Нарешті, забезпечення активного залучення зацікавлених сторін та прозорості є абсолютно критичним. Фінансисти повинні використати свої важелі впливу, щоб вимагати від українського уряду скасувати необґрунтовані обмеження на доступ громадськості до екологічної документації. Організації громадянського суспільства, незалежні науковці та місцеві громади повинні отримати значущий голос на етапах планування та затвердження проєктів з відбудови. Наполягаючи на прозорості, суворих екологічних стандартах та визнанні пріоритетності природного відновлення, міжнародні фінансові організації можуть допомогти Україні уникнути помилок минулого і стати першопрохідцем у створенні справді сталого, стійкого до зміни клімату майбутнього для басейну річки Дніпро.
Важливо відмітити і те, що в умовах триваючої війни, ефективним і єдиним можливим шляхом відновлення енергетичної стабільності України є саме створення мережі розподілених енергетичних потужностей в різних регіонах України.
Джерело головного зображення: zmina.info
