Олексій Василюк
Росія намагається використати українські заповідники в новій цинічній кампанії, спрямованій на встановлення політичної легітимності на окупованих нею територіях у східній Україні.
1 липня 2025 року уряд російської федерації ухвалив постанову № 992, якою оголосив створення “нового” заповідника на території України — Степь Донецкая. Згідно з документом, створено “государственный природный заповедник Степь Донецкая общей площадью 3044.4032 гектара”. Його територія повністю охоплює чотири відділення давно існуючого Українського степового природного заповідника, підпорядкованого Національній академії наук України.
Таким чином, окупаційна влада оголосила своєю територією український природоохоронний об’єкт, створений ще 1961 року і розташований у кількох частинах степової зони Донеччини. Статус “заповідника” — найвища природоохорона категорія в Україні — у цьому випадку використовується не для захисту природи, а як інструмент політичної легітимізації окупації.
Що таке Український степовий природний заповідник і чому він важливий
Український степовий природний заповідник (УСПЗ) є однією з найстаріших і найцінніших степових природоохоронних установ Європи. Він складається з чотирьох окремих відділень:
- ПЗ Хомутовський степ — заснований у 1926 році, має площу близько 1030 га і є зразком типового справжнього степу Приазов’я.
- ПЗ Кам’яні Могили — заснований у 1927 році, площею 400 га, представлений скелястими виходами архейських порід, з унікальною флорою і фауною, розташований на межі Донецької та Запорізької областей.
- ПЗ Крейдова флора — створений 1988 року для збереження унікальних крейдових ландшафтів і реліктових рослин, заснований у 1927 році як заповідник Крейдяний бір біля с. Лаврентіївки
- ПЗ Кальміуський — новітнє відділення УСПЗ, створене у 2008 році, вже у незалежній Україні, для охорони гранітного степу в долині р. Кальміус.
Всі ці природоохоронні території були засновані як окремі заповідники у 20-х роках минулого століття і мають найдовшу історію моніторингу біорізноманіття в системі Національної академії наук України (НАНУ). Разом ці ділянки становили 2768 га згідно з українським законодавством. Створення єдиного заповідника у 1961 році забезпечило безперервну наукову охорону незайманих фрагментів степу, який зник з більшості території України. УСПЗ підпорядковувався НАН України й не мав жодного відношення до органів виконавчої влади чи Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, залишаючись еталонним науковим об’єктом.
УСПЗ під час окупації
Показово, що території, які Росія тепер урочисто оголошує “заповідником”, зазнали масових руйнувань саме з боку російських військ та підконтрольних їм угруповань. З 2014 року більшість відділень УСПЗ перебували у зоні бойових дій і врешті були окуповані.
Відділення Кальміуськ з 2015 по 2022 рік було безпосередньо на лінії фронту. Його територія серйозно пошкоджена: військові позиції РФ були облаштовані прямо в гранітних виступах природоохоронного об’єкта.
На території відділення Крейдова флора двічі відбувалися масштабні бої — спочатку в 2014–2015 роках, згодом у 2022 році, коли в результаті повномасштабного вторгнення вигоріла значна частина крейдяних схилів.
Працівники відділення Хомутовський степ на початку окупації у 2015 році були змушені покинути його територію. Окремі ділянки Хомутовського степу у 2016 році були розорані.
Тобто той самий Степь Донецкая, яким зараз РФ намагається похвалитися перед світом, є не збереженою територією, а зруйнованим символом охорони природи. Власне, його знищення і є прямим наслідком свідомих дій окупаційних структур рф.
Політичний сигнал: не заповідник, а легітимація окупації
Симптоматично, що до створення формального “російського заповідника” рф не поспішала з 2014 року, хоча вже тоді контролювала більшість ділянок УСПЗ. Але після розв’язання повномасштабної війни у 2022-му, і на тлі повзучого намагання легітимізувати анексовані території через різні “реформаторські” ініціативи, з’явилася й ця — під виглядом охорони природи.
Зовнішньо все оформлено за законами рф. Російське природоохоронне законодавство передбачає, що заповідники можуть створюватися лише за поданням Мінприроди рф і мають бути включені до федерального підпорядкування. До 2025 року ці території жодного такого статусу не мали. Єдина спроба “імпровізації” — це проєкт незаконного створення так званої “биосферной, особо охраняемой природной территории республиканского значения Хомутовская степь-Меотида”, яка з’явилась у 2015 році. Цей проєкт включав лише Криву косу з національного парку Меотида і територію Хомутовського степу — і не мав жодної юридичної сили навіть у рамках російського законодавства. Відтак, рф на нього і не зважала і, аналогічно до інших “клонів” установ природно-заповідного фонду (ПЗФ), створила все так само, як було ще в часи СРСР.
Тож нинішнє рішення — це не турбота про довкілля, а політичне маркування території. Особливо тривожною є згадка у постанові про включення відділення Крейдова флора, яке наразі перебуває під контролем України. Це відкритий сигнал — не тільки про анексію, а й про територіальні претензії.
Географія і площа
Формально оголошена площа Степи Донецкой складає 3044.4032 га — більше, ніж закріплено в українському законодавстві для УСПЗ (2768 га). Це створює враження що стало краще навіть ніж було, однак аналіз змісту показує:
- межі відділень Хомутовський степ і Крейдова флора залишені без змін;
- межі відділень Кам’яні Могили і Кальміуське дещо розширені — найімовірніше, формально додані частини суміжних деградованих ділянок.
Захоплення природоохоронних територій як спосіб легітимізації
Це вже не перший випадок, коли Росія намагається використовувати статус охоронюваних територій як елемент політичної технології. Схожа ситуація відбулася нещодавно з Чорноморським біосферним заповідником, про що ми писали окремо, а також з біосферним заповідником Асканія-Нова.
Читати детальніше:
- Біосферний заповідник згорів в перші дні роботи окупаційної адміністрації
- Біосферний заповідник Асканія-Нова захоплений окупантами
Показово, що навіть знищені й розграбовані території РФ намагається демонструвати як “об’єкти охорони природи”, вкладаючи в це максимум пропагандистської енергії, але мінімум змісту. Російське міністерство природних ресурсів не проводить реального моніторингу, не має польових служб, не залучає фахівців із заповідної справи, зате використовує сам факт створення нових “заповідників” як черговий привід для політичних заяв.
Зокрема, згадка у постанові про включення Крейдової флори — яка перебуває під контролем України — є прямим територіальним зазіханням. Це не просто декларація: це політична норма, що вбудовується у юридичне поле РФ.
Створення “заповідника” Степь Донецкая — не ізольований випадок, а продовження усталеної тактики Росії: перейменувати українську заповідну територію, подати її як свою і зареєструвати в офіційних міжнародних базах даних.
Як уже неодноразово фіксувала Українська природоохоронна група (УПГ), подібні дії спрямовані не на збереження природи, а на легалізацію присутності РФ на окупованих територіях через природоохоронну риторику.
Зокрема, у випадку з Кримом Росія вже подала частину українських заповідників до міжнародної бази Protected Planet під власними назвами — Казантипский, Опукский тощо — і домоглася, щоб ці території зображались у базі Міжнародного союзу охорони природи як російські (в подальшому, після звернення УПГ, ця умисна помилка була виправлена у міжнародній базі).
У такий спосіб Росія просуває наратив про те, що нібито несе охорону природи в “нові регіони”, хоча насправді ці заповідники пошкоджені або знищені, як державні установи і зупинили всі довгострокові моніторингові роботи (а в деяких випадках навіть втратили частину територій). Той самий механізм зараз може бути застосований і до новоствореної Степи Донецкой: достатньо просто внести її як “федеральный заповедник” у реєстри Мінприроди РФ і передати ці дані до глобальних природоохоронних баз.
Джерело головного зображення: uk.m.wikipedia.org Копірайт: Dmytro Balkhovitin
