Рік після потопу: чи зможуть відновитися екосистеми, зруйновані підривом Каховської греблі?

Олексій Василюк та Євген Симонов 

Рік минув відтоді, як унаслідок підриву російськими військами греблі ГЕС було спущено Каховське водосховище. Упродовж цього часу експерти UWEC брали активну участь у дискусії науковців, екологічних організацій, відомств і міжнародних партнерів щодо подальшої долі Нижнього Дніпра та перспектив відновлення екосистем і господарювання в контексті тривалої війни та Євроінтеграції. Цей огляд узагальнює й актуалізує всі теми, які були проаналізовані експертами UWEC у зв’язку з підривом греблі Каховського водосховища та охороною річкових екосистем. 

Підрив Каховської ГЕС – найважливіше екологічне потрясіння часів війни

Греблі ГЕС, часто небезпечні навіть у мирний час, у пору війни стають зброєю масового ураження. Підрив Каховської ГЕС став найбільш наочним прикладом цього. Саме у зв’язку з одномоментним знищенням сотень мільйонів живих організмів, руйнування греблі стало розглядатися як підстава для порушення справи за новою для міжнародного законодавства статтею про екоцид (масове знищення всього живого). 

Тема екоциду стала активно використовуватися у світі саме під час російсько-української війни. Після теракту на Каховській ГЕС, у лютому 2024 року Європейський парламент ухвалив закон, який оголошує велику і навмисне заподіяну екологічну шкоду, “порівнянну з екоцидом”, злочином, за який може загрожувати до 10 років позбавлення волі. Члени Союзу мають внести цю позицію у своє національне законодавство протягом двох років. Станом на початок 2024 року все частіше лунають заклики до визнання екоциду міжнародним злочином. Можна сказати, що теракт на Каховській ГЕС став поштовхом для світового визнання поняття екоциду та наочним прикладом цього поняття.

Читати більше: На шляху до міжнародного визнання екоциду

Водночас одразу після підриву греблі стало очевидно, що звільнена від штучного водосховища місцевість має величезний потенціал для відновлення природних заплавних екосистем. Робота вчених і громадських організацій, що розгорнулася одразу після катастрофи, – це спроба намацати правильний шлях для ухвалення рішень щодо відновлення природних екосистем і природокористування місцевих громад у контексті війни, що триває. Одразу після катастрофи 24 громадські екологічні організації з України та багатьох інших країн закликали учасників міжурядової конференції з відновлення України здійснити огляд альтернатив розвитку територій, які звільнилися після підриву Каховської греблі, щоб “почати мислити не за шаблонами” і виробити “більш стійкі рішення”. 

Читати більше: Підрив Каховської греблі – тест на “зелений вибір” під час відновлення України

Насамперед важливо було оцінити масштаб і наслідки екологічних змін, пов’язаних із підривом ГЕС. Експерти UWEC виділяють дві області з різноспрямованими впливами. Перша зона починається нижче підірваної в селищі Нова Каховка греблі і простягається по всій долині Дніпра та Дніпровсько-Бузькому лиману до самого моря. Тут головним негативним впливом стала величезна техногенна повінь, яка забрала понад 100 людських життів, зачепила багато населених пунктів і техногенних об’єктів, а також понад 40 ООПТ. Інша зона простягається вище колишньої греблі на всій території водосховища Каховської ГЕС, спуск якого безповоротно знищив техногенну екосистему самої водойми, разом із мільйонами її мешканців.

Одразу після катастрофи команда UWEC зайнялася аналізом і прогнозом згубних наслідків, а також з’ясуванням можливостей їхнього пом’якшення у двох основних зонах впливу. Більша частина прогнозів збулася, але деякі, на щастя, не здійснилися. Наприклад, незважаючи на побоювання експертів UWEC, оголене дно водосховища так і не стало джерелом пилових бур.

Читати більше: Підрив Каховської ГЕС: Якими будуть наслідки для довкілля? 

Дивитися вебінар: “Екологічні наслідки прориву греблі Каховської ГЕС” 

Біорізноманіття, природні процеси та землекористування в минулому

Водночас звільнена від води територія в деталях зберегла риси прирічкових екосистем, варварськи затоплених у минулому, коли водосховище наповнювали з будівництвом Дніпровського каскаду за радянських часів. З-під води знову з’явився Великий Луг – лісовий, болотний і лучний заплавний культурно-історичний ландшафт, який зберігає сліди Запорізької Січі – першого українського державного утворення, а також безліч пам’яток археологічної спадщини. 

До будівництва ГЕС на цій території мешкали сотні видів птахів, сюди з Чорного моря піднімалися на нерест косяки риб, тут знаходилося щонайменше 90 історичних поселень, стертих з лиця землі під час затоплення. Люди і все живе благоденствувало на цій території завдяки непорушеним екологічним процесам у широкій заплаві Дніпра. Вона регулярно заливалася паводками, які оновлювали рукави, протоки й озера, приносили родючий мул в угіддя площею в тисячі квадратних кілометрів, задавали ритм життєвим циклам усіх видів тварин і рослин. Усе це було знищено під час заповнення гігантського мілководного водосховища, що, на думку експертів UWEC, стало не меншим актом “екоциду”, ніж катастрофічний його спуск у 2023 році. 

Самовідновлення екосистем почалося буквально через кілька тижнів після спуску водосховища. Супутникові знімки дна, яке оголилося, продемонстрували збереження складної мережі проток озер і островів, які були основою для формування різноманітних оселищ безкрайньої заплави. Експедиції, проведені у 2023 і 2024 роках на окремих ділянках колишнього Каховського водосховища, показали, що вже через місяць після спуску води на деяких ділянках оголеного дна водосховища почала активно відновлюватися аборигенна рослинність. Нині там ростуть верби та тополі вище людського зросту. Рясний паводок 2024 року продемонстрував принципову можливість періодичного затоплення заплав, необхідного для підтримки їхньої біопродуктивності та біорізноманіття. 

Сьогодні фахівці Української природоохоронної групи (УПГ) займаються пошуком наукових праць, які описують стан екосистем Великого Лугу до затоплення Каховським водосховищем і допоможуть сформувати уявлення про вихідні природні комплекси, на території яких можливе відновлення. 

Читати більше: Чому слід відродити Великий Луг? 

Практична діяльність із відновлення екосистем, можлива вже сьогодні 

Наразі вся екосистема Пониззя Дніпра – це лінія фронту і зона військових дій, що істотно звужує можливості для діяльності з моніторингу та відновлення екосистем.

За винятком заток у гирлах правобережних приток і околиць міста Запоріжжя, уся інша територія колишнього Каховського водосховища і прилеглої долини Дніпра прострілюється російською артилерією і снайперами, що обмежує діяльність цивільних осіб і ускладнює збір даних з метою моніторингу динаміки екосистем. Також і нижче за течією є абсолютно недоступні для дослідження великі Дніпровські плавні ( національний природний парк “Нижньодніпровський”), сильно пошкоджені техногенною повінню в результаті спуску Каховського водосховища. 

Моніторинг і прогнозування самовідновлення рослинності на місці колишнього водосховища сьогодні здебільшого спирається на аналіз супутникових знімків і результати експедицій з обстеження територій (колишніх акваторій) національного природного парку “Кам’янська Січ” та історико-культурного заповідника “Хортиця”. Специфічні умови заплави великої річки роблять найбільш імовірним відновлення саме аборигенної рослинності. Водночас відновлення низки типових рослинних угруповань, наприклад заплавних дібров, може зіткнутися з нестачею джерела насіння. 

Експедиції 2024 року засвідчили, що відновлюється не тільки заплавна рослинність, а й степова, яка почала розвиватися на оголених схилах по берегах колишнього водосховища.

Під час подальшого відновлення екосистем колишнього Каховського водосховища, щойно лінія фронту відступить від лівого берега Дніпра, національні парки зможуть також стати базою для виконання інших важливих завдань моніторингу біорізноманіття: вивчення зміни видового складу птахів і ссавців, а також виявлення фактів міграції риб з Пониззя Дніпра в район Запоріжжя. До будівництва ГЕС іхтіофауна Дніпра включала 70 видів риб, багато з яких здійснювали потужні міграції. 

Не менш важливим (хоча й дуже ускладненим війною) є моніторинг змін екологічних процесів у Дніпровсько-Бузькому Лимані та в прилеглій чорноморській акваторії, спричинених наслідками для Нижнього Дніпра руйнуванням греблі Каховської ГЕС.

Сьогодні відновлення заплавного комплексу Дніпра залежить від “пульсу річки”, який буде порушений за відсутності регулярних паводків. Тому необхідне розроблення та реалізація екологічних попусків з водосховищ верхньої течії для підтримки екосистем заплави Нижнього Дніпра. Можна сказати, що наразі це є першочерговою темою для діалогу між екологічними організаціями та вченими, з одного боку, та водогосподарськими відомствами, енергетиками й міжнародними банками, які фінансують модернізацію та відновлення ГЕС Дніпровського каскаду – з іншого.

Читати більше: Проекти міжнародних банків і завдання відновлення екосистем Нижнього Дніпра

Екстрена допомога природоохоронним територіям

Понад 50 природоохоронних територій Пониззя Дніпра потрапили в зону воєнних дій і російської окупації. Зокрема національні природні парки “Нижньодніпровський”, ”Білобережжя Святослава”, “Великий Луг” та Чорноморський біосферний заповідник. Частина природоохоронних територій були згодом деокуповані, наприклад, НПП “Кам’янська Січ” на берегах колишнього водосховища. 

Проблемами після деокупації для таких територій стали активні обстріли та будівництво фортифікацій, оскільки деякі з них опинилися на лінії фронту. Деокуповані установи ПЗФ не є об’єктами першочергової відбудови коштом державного бюджету, але були задіяні державними органами для фіксації злочинів проти довкілля та підрахунку збитків. Однак щодо безпосередньо природоохоронних обов’язків установ, то втрата за час окупації матеріально-технічної бази і кадрів, а також мінування і створення фортифікацій на їхніх територіях, постійні обстріли в більшості випадків унеможливлюють їхнє виконання. 

Громадські організації України працюють з міжнародними донорами над формуванням ефективних програм допомоги природоохоронним територіям, насамперед на звільнених від окупації територіях. Збереження та розвиток потенціалу природоохоронних установ – найважливіша частина роботи з відновлення екосистем і створення умов для довготривалого природоохоронного управління ключовими районами біорізноманіття. 

Читати більше: Заповідні території та війна: дворічний досвід гуманітарної допомоги

“Зелене відновлення” чи химера відновлення ГЕС “через 15 років”? 

Вже 18 липня 2023 року Кабінет міністрів України поспіхом випустив підготовлену гідроенергетиками постанову про намір відтворити Каховську ГЕС, яка зовсім не спирається на порівняння з будь-якими альтернативними варіантами відновлення економіки та екологічного благополуччя країни в умовах триваючої війни. До постанови не додано обґрунтування, чому цей варіант розвитку є кращим за можливі альтернативи. Про плани відбудувати заново Каховську ГЕС також протрубила російська окупаційна влада. 

У гігантського об’єкта, побудованого в 1950-ти роки, було кілька призначень: виробництво електроенергії, збільшення глибини суднового ходу, водопостачання міст і сіл, зрошення полів. Сьогодні для розв’язання цього комплексу завдань жодна європейська держава не будуватиме гігантську мілководну водойму площею 2150 кв.км. Сама система господарювання, заснована на марнотратному водокористуванні, безнадійно застаріла, зокрема через зміну клімату. Так, саме водосховище випаровує майже 2 кубокілометри води на рік. Зрошувальне водопостачання забирає половину стоку Дніпра, проте більша частина води випаровується в каналах не досягаючи посадок сільгоспкультур. Це своєю чергою провокує засолення та деградацію ґрунтів у перетворених на поля степах. 

Відтворювати те, що було раніше, не тільки дорого, а й безглуздо з огляду на інші сучасні тенденції і технології в сільському господарстві та зовсім інші потреби і можливості в енергетиці та транспорті, не кажучи вже про імперативи кліматичної адаптації. Так, наприклад, для вироблення на сонячних електростанціях (СЕС) енергії, яку можна порівняти з планованою до відродження ГЕС (500 Мвт), потрібно зайняти не більше ніж 25 квадратних кілометрів, тобто для цього буде потрібна в 100 разів менша площа, ніж займало водосховище. На відміну від ГЕС, численні майданчики СЕС можна будувати вже зараз, оскільки сонячна генерація може бути розосередженою, а відповідно кардинально менш вразливою для ворожих обстрілів. 

Читати більше: Розподілена генерація електроенергії в Україні: ризики та можливості

Різниця між ГЕС і СЕС – це окрема ілюстрація того, що відновлення “народногосподарського статусу кво з водосховищем ГЕС” стане можливим тільки через 10-15 років, вже після закінчення війни, коли більшість місцевих громад, які раніше залежали від подачі води й електрики з Каховської ГЕС, уже давно будуть забезпечені з альтернативних джерел і водою, і енергією. 

Для сталого розвитку прилеглих до Великого лугу територій необхідне термінове вивчення альтернативних способів задоволення соціально-економічних потреб, що раніше задовольнялися за рахунок водосховища, з урахуванням наслідків війни, зміни клімату та досягнень у сфері управління земельними та водними ресурсами. Місцеві громади не повинні чекати десятиліттями, коли “дозріють умови” для відтворення сумнівного минулого, бо “зелене відновлення України” повинне розпочинатися тут і зараз, ґрунтуючись на сучасних реаліях і нових можливостях. 

Читати більше: Чому не потрібно відновлювати Каховську ГЕС і який проєкт відновлення варто підтримати?

Каховка на вістрі дискусії про “зелене відновлення”

Найважливіший аспект роботи екологічних НУО в темі розбудови територій колишнього Каховського водосховища: сприяння формуванню громадської думки для прямої та непрямої підтримки відновлення екосистем Нижнього Дніпра та Великого Лугу. 14 українських громадських організацій об’єдналися в коаліцію “Каховська платформа” для розроблення комплексних рішень щодо відновлення територій довкола Каховської ГЕС і звернулися до прем’єр-міністра з вимогою розглянути альтернативи відтворення гігантського водосховища. 

Екологам як ніколи важливо знайти впливових прихильників відновлення екосистем для ведення паритетного діалогу з промисловим лобі, підтримуваним державною бюрократією. Доброю новиною є те, що протягом минулого року зростає кількість сторін, які вимагають оцінки альтернатив відтворенню Каховської ГЕС. Причому з найрізноманітніших позицій – від модернізації енергетики та сільського господарства до охорони найбільшої екосистеми як заходу кліматичної адаптації. 

Важливим свідченням того, що цінність розгляду альтернатив визнають у вищих ешелонах влади є “Екологічний договір для України“, запропонований 31 січня 2024 року Робочою групою високого рівня з питань екологічних наслідків війни, створеною за ініціативою Офісу Президента України, в якому сказано: 

“Майбутнє Каховської греблі є одним із прикладів, який продовжує обговорюватися в засобах масової інформації науковцями та експертами громадянського суспільства. Уряд раніше заявляв про намір відновити греблю. Тим часом було розроблено цікаві компромісні пропозиції, які заслуговують на увагу. Наприклад, будівництво греблі в менших масштабах. Рекомендується залучити незалежних експертів для ретельного аналізу варіантів і пов’язаних з ними екологічних наслідків, з огляду на значний масштаб цього проєкту та його довгострокові й багатогранні наслідки.” 

Утім, це не зупиняє спроби влади скасувати публічне обговорення проектів відновлення ГЕС у рамках оцінки впливів на довкілля та заборонити на 15 років використання земель дна водосховища місцевими громадами, зокрема для випасання худоби й сінокосіння. 

Ефективне просування планів з відновлення екосистем Нижнього Дніпра прямо пов’язане з пошуком союзників для реалізації найбільш вигідних для природи та місцевих громад сценаріїв відновлення господарювання. Це неможливо без збереження та розвитку демократичних процедур ухвалення рішень, зокрема громадських обговорень соціальних та екологічних наслідків господарських проєктів. 

Читати більше: Українські природоохоронці об’єдналися в коаліцію проти відновлення Каховської ГЕС

Європейський вимір проблем відновлення Пониззя Дніпра

Необхідність відновлення річок і радикального переведення використовуваних у минулому територій у стан природних екосистем стрімко входить до європейських і глобальних програм і планів. Точкою відліку стало підписання 2015 року 193 членами ООН Порядку денного в галузі Сталого Розвитку на період до 2030 року. Для України Цілі сталого розвитку (ЦСР) були затверджені Указом Президента Володимира Зеленського у 2019 році і є обов’язковими до виконання. Зокрема, цілі 14.2, 15.1, 15.2 і 15.3 стосуються необхідності забезпечення збереження, відновлення та сталого використання наземних і внутрішніх прісноводних екосистем та їхніх послуг. 

Аналогічно, Куньмінсько-Монреальська глобальна рамкова програма з біорізноманіття визначила 23 глобальні завдання до 2030 року (“Kunming-Montreal 2030 Global Targets”), серед яких “забезпечення відновлення до 2030 року принаймні 30 відсотків деградованих екосистем”. 

Бернська конвенція “Про дикі види флори і фауни Європи” передбачає до 2030 року збільшити площу (природних) екосистем до 30% суші. Практичному досягненню цих завдань у Європі мав сприяти “Закон ЄС про відновлення природи” (EU Nature Restoration Law), погоджений 27 лютого 2024 року. Відповідно до закону, держави-члени ЄС запроваджують ефективні заходи з відновлення природи з метою спільного охоплення щонайменше 20% територій суходолу та принаймні 20% морських площ до 2030 року, а також відновлення 25 тисяч кілометрів раніше фрагментованих греблями європейських річок.

У контексті європейської інтеграції особливо перспективним є використання нового законодавства і програм ЄС у сфері відновлення природних екосистем для підтримки зусиль у сфері планування, правового забезпечення та відновлення Пониззя Дніпра від ДніпроГЕС до Чорного моря. Успіх відновлення екосистем великої річки багато в чому залежить від участі в цьому процесі провідних європейських природоохоронних організацій та екологічних органів Єврокомісії. 

Читати більше: Спонтанне відновлення під час війни: як Україна може стати плацдармом для унікальних екологічних проєктів

Відновлення природних екосистем на 250-кілометровій ділянці Пониззя Дніпра може стати найбільшим проєктом із відновлення прісноводних екосистем у Європі та може виявитися вирішальним внеском України у виконання зобов’язань ЄС щодо відновлення річок до їхнього природного стану до 2030 року.

У той час як відновлення ГЕС буде знаком повернення в минуле і втраченою можливістю для зеленого відродження.

Основне зображення: Панорами відновлення Великого Лугу в Запорізькій області. Джерело: Єва Миронова, @61_Elelna