Іван Манн
На конференції ООН з клімату COP27 Росія закликала розвивати міжнародне кліматичне співробітництво та не ставити технологічних і торговельних бар’єрів на шляху низьковуглецевої продукції, не кажучи прямо про війну в Україні.
Переклад – Юлія Спінова
Кліматична політика і Росія
Росія – учасниця переговорів по клімату з моменту появи рамкової конвенції ООН про зміну клімату. У кліматичній політиці Росії були злети та падіння, періоди заперечення змінювалися заклопотаністю та інтересом, як це сталося у 2019 році, коли Росія в останній момент прийняла Паризьку кліматичну угоду. Досі точаться суперечки, з чим це було пов’язано: з анонсуванням транскордонного вуглецевого регулювання в ЄС, яке б торкнулося основних імпортерів російських металів та енергоносіїв, або зі зростанням стурбованості серед населення.
Так чи інакше Володимир Путін став набагато частіше звертатися до теми зміни клімату, вказуючи на її важливість та необхідність скорочувати викиди. Хоча ще у 2020 році говорив, що провідну роль у зміні клімату все ж таки відіграє сонячна активність, а людина у великих масштабах впливу не має.
Уряд навіть розщедрився на нові закони. Так, з’явилися Стратегія низьковуглецевого розвитку економіки, «сахалінський експеримент», закон про скорочення викидів парникових газів та багато інших подібних ініціатив.
Минулого року перед конференцією ООН у Глазго Путін анонсував мету досягнення вуглецевої нейтральності до 2060 року, в останній момент приєднавшись до загальносвітового тренду. На конференції в Глазго Росія поводилася стримано, але висловлювала відданість меті утримати потепління в межах 1,5 градусів.
Саміт у Єгипті
Кліматична конференція COP27 цього року проходила у Шарм-ель-Шейху. Екологічні активісти мали багато питань до вибору місця конференції, оскільки в Єгипті масово порушуються права людини. Проведення конференції в цій країні сприймалося як спроба перевести фокус із проблем громадянського суспільства на лідерство у боротьбі зі зміною клімату.
Російська делегація також намагалася використати участь у конференції ООН, щоб показати, як санкції заважають виконувати кліматичні зобов’язання, а також просунути свій шлях вирішення глобальної проблеми.
До чого домовились: втрати та пошкодження
Фінальну резолюцію країни-учасниці приймали на світанку у неділю. Втомлені переговорники змогли домовитися про один позитивний результат – створення фонду для компенсації втрат і збитків від кліматичної кризи вразливим країнам.
Що це означає: розвинені країни, які досягли успіху в першу чергу за рахунок бурхливого розвитку викопної індустрії – основного джерела не тільки грошей, а й накопичених парникових газів в атмосфері – взяли на себе зобов’язання платити за завдану шкоду найбільш вразливим країнам, які вже зазнають значних втрат через природні катаклізми, що призводять до величезної кількості жертв: повеней, екстремальних хвиль спеки та посухи, пожеж. Насамперед йдеться про країни Глобального Півдня [1].
Залишається багато питань: хто, скільки і коли надаватиме грошей цьому фонду і які саме країни визнаються вразливими. Але тішить те, що гіпотетична угода про 100 мільярдів доларів на рік, прийнята в Паризькій угоді 2015 року, починає реалізовуватися.
Місце Росії у цьому процесі неоднозначне, хоча з урахуванням показників СРСР вона посідає третє місце у світі за сукупними викидами з початку індустріалізації. Однак платити вразливим країнам вона не збирається. Проте країна повністю підтримала створення такого фонду та висловила солідарність із вразливими країнами.
«Зростання інфляції та державного боргу створює додаткові складності для країн, що розвиваються, і робить як ніколи важливим нарощування обсягів кліматичного фінансування та забезпечення спрощеного доступу до необхідних ресурсів. В особливо вразливому становищі знаходяться найменш розвинені та малі держави, що розвиваються. (…) Розвинені країни повинні насправді продемонструвати своє лідерство і наростити обсяг фінансових ресурсів і технологій, що надаються країнам, які розвиваються», – заявив радник президента Росії з клімату Руслан Едельгерієв.
До чого не домовились: відмова від вуглецевого палива
Що стосується відмови від видобутку копалин, одного з головних джерел викидів, тут все менш однозначно. Країни-учасниці, як і раніше, підтримують мету Паризької угоди щодо обмеження підвищення температури до 1,5 градусів, але на практиці не готові на швидке скорочення використання вугілля, нафти та газу.
США та арабські країни згодні на скорочення вугілля, бо мають нафту. Вугільні країни Китай та Індія у відповідь на це запропонували скоротити використання всіх викопних видів палива. Зрештою, відмова від викопного палива не просунулась у жодному напрямку.
Коли вносилися правки до фінальних рішень COP27, делегація Росії, яка до цього активно не виступала на переговорах і мовчки з усіма погоджувалась, вирішила виступити проти енергетичної частини, сказавши, що це не «енергетичний форум».
Саме Росія виступила проти наступних попередніх тез про те, що угода:
- «підкреслює нагальну потребу у негайному, глибокому, швидкому та стійкому скороченню глобальних викидів парникових газів Сторонами у всіх секторах, у тому числі за рахунок розширення використання відновлюваних джерел енергії, партнерств зі справедливого переходу в енергетиці та інших спільних дій»;
- «визнає, що безпрецедентна глобальна енергетична криза підкреслює нагальну необхідність швидкого перетворення енергетичних систем, щоб зробити їх безпечнішими, надійнішими та стійкішими шляхом прискорення чистого та справедливого переходу до відновлюваних джерел енергії протягом цього критичного десятиліття дій»;
- «наголошує на важливості збільшення частки відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі на всіх рівнях у рамках диверсифікації енергетичних комплексів та систем відповідно до національних умов та визнаючи необхідність підтримки справедливого переходу»;
При цьому, на думку Росії, сторони мають бути інклюзивними і уникати застережень, які можуть погіршити енергетичну ситуацію для країн, що розвиваються.
Так, наприклад, перехід на відновлювану енергетику не всім підходить, на думку делегації є інші низьковуглецеві джерела. Такі, наприклад, як ядерна енергетика та газ. На які Росія і робить ставку, оскільки частка ВДЕ в ній нижча за 1% у загальному енергобалансі.
Дивним чином заперечення Росії були враховані, а до відновлюваних джерел енергетики додалися і «низькоемісійні джерела», що стало певною мірою перемогою Росії у просуванні так званої «технологічної нейтральності».
Війна і клімат
На момент проведення конференції російські війська методично виводили з ладу енергетичну інфраструктуру, а також обстрілювали цивільні об’єкти України. Однак російська делегація не торкалася цієї теми і не давала жодних пояснень ані в ЗМІ, ані на самих заходах конференції, уникаючи прямих питань про репарації за завдані природі та людям України збитків під час військових дій.
Тим не менш, тема війни досить голосно звучала на конференції завдяки українській делегації. Вперше в історії саміту Україна мала свій павільйон, основною темою якого стала війна і плани щодо зеленого відновлення країни після її закінчення. Там проводилися заходи щодо відмови від російських енергоносіїв, обліку збитків від військових дій для довкілля, у тому числі емісій парникових газів.
Не коментуючи війну, представники російської делегації лише журилися з приводу санкцій, які стали «несправедливим» обмеженням міжнародного співробітництва в галузі розвитку низьковуглецевих технологій і що хотілося б розглядати кліматичну повістку як галузь міжнародного діалогу та співробітництва.
«Якби не було санкцій, обмежень, якихось дискримінаційних підходів, то Російська Федерація могла б дійти до вуглецевої нейтральності раніше», – прокоментував Руслан Едельгерієв.
Він також заявив, що країни Євросоюзу не матимуть змоги здійснити свій перехід на зелену енергію, тому що вони відмовилися від російського газу.
Едельгерієв нарікав, що світ змінився після конференції в Глазго: «Ми віддаляємось від виконання температурних цілей Паризької угоди, упираємося в розбіжності з основних питань кліматичного порядку денного і одночасно спостерігаємо запровадження штучних обмежень, які погіршують якість життя населення у багатьох країнах».
Проте цинічні заяви російської влади, які ігнорують причини, через які було введено санкції, нікого не переконали. Багато світових лідерів у своїх виступах згадали війну і викликану нею енергетичну.
Однак війна не стала центральною темою усієї конференції, скоріше більшість була зосереджена на питаннях фінансування та адаптації до зміни клімату. Це був COP, на якому багато уваги приділялося проблемам країн Африки та їхнім підходам до боротьби зі зміною клімату. Цю риторику підтримували розвинені країни.
Незважаючи на енергокризу у світі, підписанти Рамкової конвенції не відмовлялися від своїх зобов’язань у рамках компенсації втрат і збитків від зміни клімату в найбільш уразливих країнах.
Видаліть це з історії
На окрему розповідь заслуговує офіційний захід російської делегації. Він почався з акції протесту українських активістів, які звинуватили Росію у військових злочинах, внаслідок чого були виведені із зали.
Здавалося, що делегація була готова до розвитку подій, оскільки запропонувала сконцентруватися на кліматі, а чи не на політиці. Продовжився захід виступами представників Мінприроди, Росатому, Міністерства освіти, Російського союзу промисловців і підприємців та Всеросійського товариства охорони природи.
Найяскравішим спікером став Андрій Мельниченко, голова найбільшої вугільної компанії СУЭК (Сибірська вугільна енергетична компанія – найбільша російська вугільна компанія) та голова комітету РСПП з кліматичної політики і вуглецевого регулювання, який, незважаючи на санкції, входив до складу російської делегації.
У своєму виступі він поставив під сумнів необхідність боротьби саме з антропогенними викидами, які, за його словами, становлять лише 6% у вуглецевому балансі. Чим викликав невдоволення не лише пересічних учасників конференції, а й навіть здивування своїх колег.
«Вуглецевий баланс Землі — емісія та поглинання парникових газів — становить близько 840 гігатон СО2-еквіваленту, але всі зусилля світової спільноти, насамперед країн Заходу, щодо зниження викидів зосереджені лише на антропогенних факторах, а це лише 6% від усього обсягу», – заявив Мельниченко.
Він висловив подив тим, що інші джерела емісії та поглинання вуглецю ігноруються загальноприйнятою моделлю.
«Здавалося б, диспропорція очевидна. Але чому ж ми чинимо саме так?» – запитує бізнесмен.
До кінця незрозуміло, що мав на увазі Андрій Мельниченко. Однак варто зазначити, що цього року Росгідромет, голова якого і модерував виступ делегації, випустив третю оціночну доповідь про зміну клімату та його наслідки для території Росії.
У ньому зазначено, що причина всіх катастрофічних явищ — антропогенне зростання концентрації парникових газів, а гіпотези про домінуючу роль природних факторів не знаходять надійних наукових підтверджень. Автори доповіді пишуть:
«Російська Федерація має виконувати свої зобов’язання в рамках Паризької угоди та знижувати викиди парникових газів усередині країни. Крім скорочення використання вуглецевого палива, необхідна орієнтація на стале сільське господарство, енерго- та ресурсоефективну економіку. Кроки у цих напрямках призведуть до розвитку не лише «чистої» енергетики, а й до переробки відходів та вторинної сировини, що створить попит на нові робочі місця у цих сферах економіки, а також у будівництві, науці та освіті».
Інші виступи були традиційними для російських заходів. Зокрема, на них ядерна енергетика просувалася як найчистіше джерело енергії, ігноруючи особливості всього ядерного циклу, починаючи з видобутку і до зберігання ядерних відходів.
Говорили також про «неймовірні» зусилля боротьби з пожежами, які швидше можна було б приписати дощовому літу, але не цілеспрямованим діям уряду. Також обговорювали можливість перерахувати потоки вуглецю в екосистемах на території Росії, тому що ніхто не залишає спроб збільшити поглинаючу здатність лісів до необхідних досягнення вуглецевої нейтральності рівнів до 2060 року.
На сайті ООН, де публікуються записи всіх подібних заходів, відео із російського сайд-івенту не виявилося. Показово, що глава самої делегації пропустив єдиний офіційний російський захід у рамках конференції, хоча у початковій програмі фігурувало його вступне слово. Також примітно, що закінчився російський захід пропозицією В’ячеслава Фетісова, відомого хокеїста та голови Всеросійського товариства охорони природи, зіграти у хокей на атомному криголамі в Арктиці.
За цей сайд-івент Росія отримала нагороду «Викопне дня» від Climate action network, куди входять понад тисяча кліматичних громадських організацій з усього світу, а також була номінована на «Викопне року» за заяви, які заперечують висновки вчених-кліматологів та просування хибних рішень, гальмують швидке скорочення викидів, а також через енергетичну кризу, спричинену вторгненням в Україну.
Джерело титульного зображення: Daily Mail
Comment on “COP 27: Росія незадоволена санкціями. Але визнавати їх причину не має наміру ”