Олексій Овчинніков
Щомісяця ми збираємо для вас найважливіші новини, події та аналітику щодо екологічних наслідків російської війни в Україні. Ми будемо раді зворотному зв’язку, який ви можете залишити у вигляді коментаря до тексту, написавши на пошту (editor@uwecworkgroup.info) або зв’язавшись з нами через соціальні мережі.
Наслідки розливу мазуту в Чорному морі для України та інших країн чорноморського басейну
Внаслідок розлому корпусів двох російських танкерів типу “річка-море” 15 грудня у Керченській протоці стався розлив топкового мазуту М-100. Кожен танкер перевозив понад 4000 тисяч тонн нафтопродуктів. Один з них розколовся і потонув, другий також розколовся, але екіпажу вдалося посадити на мілину частину, що збереглася. Поки невідомо, скільки мазуту вибігло в море, але повідомлення про нові викиди на узбережжі Краснодарського краю продовжують надходити. Також фіксують усунення забруднення внаслідок циркуляції течії Чорного моря до району Криму. Небезпека М-100 полягає в тому, що він осідає на дно в холодну температуру і може спливти під час прогрівання Чорного моря влітку. Тому забруднення із високою ймовірністю буде довгостроковим.
У статті-розслідуванні експерт UWEC Work Group Євген Симонов показав зв’язок катастрофи танкерів з “тіньовим флотом” Росії, а також потенційні екологічні загрози, викликані військовими кораблями, що потонули під час війни. Нагадаємо, що “тіньовий флот” – це кораблі, що використовуються Росією, для торгівлі нафтопродуктами в обхід санкцій. Найчастіше ці судна не відповідають міжнародним стандартам транспортування і тому є небезпекою.
Катастрофу, яка відбулася в грудні 2024 року, порівнюють з катастрофою танкера того ж типу “Волгонефть-139”, яке сталося в 2007 році також у Керченській протоці. Тоді стався витік 2000 тонн мазуту, що вчетверо менше витікання у грудні 2024 року. Також у 2007 році затонуло ще 11 інших суден, деякі з яких перевозили великий вантаж сірки (“Вольногорск” – 2436 тисяч тонн, “Нахичевань” – близько 2000 тонн сірки). Голова українського екологічного національного центру тоді назвав Чорне море “бомбою сповільненої дії”, маючи на увазі довгострокові наслідки розливу мазуту та забруднення сіркою. Після аварії 2007 року Україна виставила Росії позов на суму 1,5 мільярда доларів. Однак нам не вдалося знайти інформації, чи він був задоволений.
В умовах воєнного часу дуже складно отримати інформацію про дійсні наслідки забруднення. Особливо якщо йдеться про окуповані території, такі як Крим. Про масштаби забруднення півострова відкритої інформації мало, а волонтерська діяльність із очищення узбережжя Криму є обмеженою. Однак супутниковий моніторинг фіксує забруднення. Так, наприклад, за допомогою Sentinel-1 станом на 4 січня вдалося зафіксувати забруднення двох квадратних кілометрів у районі Феодосії та 0.25 квадратних кілометрів у районі мису Такіль. Українські фахівці продовжують збір даних за допомогою супутників Sentinel-1, TerraSar-X та PAZ.
З метою обговорення спільних дій з моніторингу наслідків екологічної катастрофи для Чорного моря було проведено тристоронню онлайн зустріч між представниками України, Румунії та Болгарії. Також Україна звернулася до відповідних секретаріатів конвенцій ООН, ЮНЕП, ЮНЕСКО, Європейського союзу, Міжнародної морської організації (IMO). 27 січня питання наслідків розливу мазуту в Чорному морі розглядалось на засіданні Підкомітету IMO щодо запобігання забруднення та реагування на нього.
“Продовжуємо наші спостереження, готуємо звернення до Європейської Комісії та чекаємо на жорстку реакцію світової спільноти. Це вже не перша подібна ситуація із російськими танкерами. РФ ігнорує міжнародне морське право. Однак проігнорувати цю аварію зараз – значить дозволити її повторення у майбутньому ”, – наголосила Світлана Гринчук, Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України.
Наприкінці січня викид плям мазуту вже зафіксували і на Одещині. Про це повідомив співробітник національного природного парку “Тузлівські лимани” Іван Русєв. Плями мазуту виявили у рекреаційній зоні “Катранка”, розташованій біля Дунайського біосферного заповідника та НПП “Тузлівські лимани”. Так, в останньому повідомили про збір вже чотирьох кілограмів дрібних фракцій мазуту, викинутих орієнтовно 26 січня.
Директор офісу Грінпіс Наталія Гозак зазначає, що через віддаленість від місця катастрофи для Одеської області не очікується значного навантаження. Однак певний вплив можливий. У тому числі за рахунок міграції птахів, риб, морських ссавців. При цьому ліквідація наслідків у Чорному морі може тривати 10-12 років.
Також 9 січня у НПП “Тузлівські лимани” знайшли птицю, забруднену мазутом. На жаль, урятувати її не вдалося. Подібні випадки покритих мазутом птахів фіксують і інших країнах. Наприклад, у Грузії. Багато хто з них гине.
Кількість птахів, які постраждали від забруднення нафтою, підрахувати неможливо. На жаль, незважаючи на активну та продуктивну роботу волонтерів безпосередньо в районі аварії, багато птахів гинуть навіть після того, як проходять очищення та випускаються на волю. Наприклад, після того, як в Анапі було випущено 160 врятованих чомг, 60 знайшли наступного дня мертвими. На думку орнітологів, птахів часто повертають у природу зарано, їх оперення не встигає відновити жировий шар, який дозволяє не мокнути під час плавання. Українські зоозахисники UAnimals пишуть про 61 загиблого внаслідок розливу нафти дельфіна. Лише у період з 15 по 22 грудня російські екологи знайшли у Краснодарському краї тіла 10 загиблих дельфінів. Що стосується унікальної іхтіофауни Чорного моря, то поки ніхто не береться підрахувати завдану їй шкоду.
Подолати наслідки катастрофи, що сталася 15 грудня, буде дуже складно. Ефективним рішенням є співпраця всіх країн чорноморського басейну. Україна вже встановлює контакти з Румунією, Болгарією, Туреччиною щодо спільного моніторингу. На жаль, немає жодної інформації щодо включеності до цього процесу Грузії. Чи готова приєднатися до цього процесу Росія — питання радше риторичне. Сигналом може стати готовність компенсувати завдану катастрофою російських танкерів шкоду, а також відмову від “тіньового флоту” та дії відповідно до міжнародних норм вантажоперевезень. За заявою Світлани Гринчук, попередня оцінка збитків за місяць після катастрофи становить 14 мільярдів доларів. Однак ці кошти мають бути спрямовані насамперед на подолання наслідків та створення ефективних механізмів, які зможуть запобігти повторенню подібних трагедій.
Розробка компенсаційних механізмів екологічних наслідків війни
Чи буде розглянуто збитки для України від витоку мазуту в Керченській затоці в рамках військової компенсації з боку Росії — питання, яке ще не обговорювалося. Проте, механізми компенсації продовжують розроблятися.
У 2023 році була сформована Рада Реєстру наслідків руйнувань для України (Register of Damage for Ukraine, RD4U), яка має стати основним інститутом щодо визначення та отримання компенсацій з боку Росії за завдані під час війни збитки. У тому числі й екологічні, а також пов’язані з порушенням прав на здорове та чисте довкілля. У 2024 році, як зазначає українська організація Екологія-Право-Люди (МБО ЕПЛ), було не лише опрацьовано правила та положення реєстру компенсації, а й запущено Координаційну платформу щодо взаємодії з громадянським суспільством.
16 грудня відбулася перша онлайн-зустріч Координаційної платформи, у якій взяло участь близько 80 організацій. Як розповів Виконавчий директор RD4U Маркіян Ключковський, на даний момент Рада реєстру затвердила форму подання за всіма 45 категоріями. Однак прийом заявок поки що йде лише за однією – “Пошкодження або знищення житлової нерухомої власності”. На день зустрічі 832 подані за цією категорією заявки визнані прийнятними та відповідними до процедури реєстру.
Нагадаємо, що в реєстрі є дві категорії, які безпосередньо співвідносяться з екологічними збитками: “Збитки для довкілля” (Environmental damage) та “Виснаження або пошкодження природних ресурсів” (Depletion or damage to natural resources). На питання від МБО ЕПЛ про те, коли розпочнеться прийом заявок по цій категорії, представники RD4U відповіли, що чітких дат сьогодні немає. Це залежить від технічної та нормативної готовності. Вся інформація буде надана на сайті реєстру.
Вкрай важливо, щоб реалізовані за рахунок компенсацій проекти враховували та були спрямовані на захист довкілля та “зелене відновлення” країни. Так, експерти UWEC Work Group не раз відзначали, що період відновлення може бути більш важким для природи, ніж гаряча фаза війни. Пов’язано це, зокрема, з видобутком та використанням ресурсів для будівництва нової інфраструктури, міст, будинків.
Збільшення санкцій проти “тіньового флоту” та торгівлі нафтопродуктами як спосіб запобігання екологічним катастрофам
Одним із способів економічного тиску на Росію є посилення санкцій на торгівлю нафтою та нафтопродуктами. В принципі це може дозволити уникнути нових екологічних катастроф. Коли ми говоримо про “тіньовий флот”, то звичайно ж не йдеться про кораблі-невидимки. Йдеться про “дірки” в нормативній системі, які дозволяють Росії використовувати інші судна в обхід санкцій та продовжувати нарощувати торгівлю нафтопродуктами. Якщо ці “дірки” закрити, то скоротяться і ризики. Для цього потрібна злагоджена дія всіх країн, яку досі не вдається реалізувати.
Ініціатива Razom We Stand опублікувала новий заклик до мерів європейських міст позбавити агресора прибутків від продажу нафти. Його вже підписало 37 екологічних організацій із усього світу.
Укладачі звернення зазначають, що торгівля нафтою, як і раніше, залишається основним джерелом доходів російського уряду. У 2024 році вона навіть зросла за обсягом на 42%, обійшовши газ і ставши однією з ключових складових “військової” економіки Росії. При цьому активно використовується лазівка із продажу продуктів нафтопереробки через треті країни. Нещодавно, наприклад, було опубліковано розслідування щодо участі Грузії у цьому механізмі. Так, 2023-2024 року 99 тисяч тонн так званої “грузинської нафти” було продано до Іспанії. Однак ці дані не лише не відображені у базі грузинського статистичного управління, Грузія взагалі не видобуває нафту у таких обсягах. Це лише один із прикладів обходу санкцій Росією. Іншим є сумнозвісний “тіньовий флот”.
Оскільки економіки країн світу показали свою непереборну залежність від російських нафтопродуктів, рішення, яке бачать екологічні організації полягає у зниженні попиту на нафту в містах. За допомогою розвитку енергоефективних програм мобільності та поінформованості громадян. Якщо попиту на нафту не буде, то її буде не вигідно купувати/продавати. А значить, Росія втратить основне джерело свого доходу, який використовує для фінансування війни в Україні. Більше того, енергоефективні проекти дозволять зробити міста більш комфортними для проживання.
Вийшло дослідження “Оцінка погіршення довкілля внаслідок використання вибухової зброї на півдні України”
У розробленому та опублікованому спільно Norwegian People’s Aid та CEOBS звіті описуються наслідки бойових дій для довкілля, сільського господарства та інфраструктури Херсонської та Миколаївської областей. Провівши аналіз ґрунтів, вод та біорізноманіття, дослідники дійшли висновку, що необхідно терміново розпочати проведення заходів щодо відновлення та реабілітації територій. Рівень забруднення є вкрай високим, що негативно позначається як довкіллі, так і на здоров’ї людей.
В рамках дослідження було взято проби та проведено супутниковий аналіз постраждалих від застосування вибухової зброї територій. Наприклад, у Снігурівці Миколаївської області, війною зруйновано критично важливу інфраструктуру. Зокрема очисні споруди, промислові та сільськогосподарські підприємства, залізнична станція. Проби показали високий вміст у ґрунті та воді важких металів та вуглеводнів. Погіршується ситуація також наслідками підриву греблі Каховського водосховища, що призвів до додаткового забруднення територій півдня України, що і без того постраждали від використання вибухової зброї.
Докладніше про подібні дослідження: Забруднення з дна Каховського водосховища можуть позначитися на якості води в прибережних населених пунктах
Порушене у дослідженні також питання замінування територій, що зберігає потенційну можливість забруднення і після закінчення війни. Вибухова зброя, така як снаряди, міни, ракети, вже завдала серйозних збитків, у тому числі й природоохоронним територіям регіону. Це підтверджують зібрані у межах дослідження дані. Серйозним залишається питання, як усунути ці забруднення, які можуть залишитися прихованою загрозою на роки.
Сьогодні вчені насамперед сконцентровані на аналізі та зборі даних. З цієї точки зору, дослідження стало можливістю апробувати нові технології. Так, керівник дослідження CEOBS Ганна Маккін зазначила: “Дослідження не лише виявило спектр забруднюючих речовин, пов’язаних із застосуванням вибухової зброї, а й, наприклад, показало роль, яку можуть відіграти оператори протимінної діяльності у підтримці збору даних у небезпечних умовах, таких як південь України. Ці методики можуть доповнити дистанційний екологічний аналіз і цим допомогти краще зрозуміти ризики забруднення в умовах конфлікту”.
Завантажити дослідження можна на сайті CEOBS (англійською)
Збір даних про екологічні наслідки російської війни в Україні продовжується. Проте вже сьогодні потрібно шукати рішення. Одним із таких рішень є створення природоохоронних територій у найбільш забруднених районах. Цей досвід успішно використовувався в Україні в Чорнобильській зоні. Він активно розвивається і в інших країнах, що зіткнулися з високим рівнем забруднення як військового, так і індустріального. Докладніше про те, яке майбутнє може бути у замінованих та постраждалих від вибухової зброї територій читайте у статті експерта UWEC Work Group Олексія Василюка.
Читати далі : Обережно, міни: яке майбутнє очікує на заміновані території
Джерело основного зображення: ua.korrespondent.net
