Олексій Овчинников
Щомісяця ми збираємо для вас найважливіші новини, події та аналітику щодо екологічних наслідків російської війни в Україні. Ми будемо раді зворотному зв’язку, який ви можете залишити у вигляді коментаря до тексту, написавши на пошту (editor@uwecworkgroup.info) або ж зв’язавшись із нами через соціальні мережі.
Вийшов двотомник про екологічні наслідки знищення Каховського водосховища
Українська природоохоронна група опублікувала двотомне дослідження, присвячене екологічним наслідкам Каховської катастрофи та можливим сценаріям майбутнього для цих територій. Перший том називається “Знищення Каховського водосховища: наслідки для довкілля” і присвячений аналізу наслідків підриву греблі Каховської ГЕС. Другий том – “Великий Луг або Каховське водосховище: сучасне бачення”. У ньому аналізуються два варіанти подальшого розвитку регіону: збереження лісу, що сформувався на дні колишньої водойми і відновлення річкової екосистеми, або відновлення водосховища. У роботі над ним брали участь представники UWEC Work Group Олексій Василюк, Євген Симонов та Валерія Колодежна.
Нагадаємо, що 6 червня 2023 року стався підрив греблі ГЕС. У результаті, через 14 днів Каховське водосховище перестало існувати. Спуск води мав катастрофічний вплив як на екосистеми нижнього Дніпра і Чорного моря, так і на регіони півдня України. Дослідники виділяють три зони: колишнє дно водосховища, території затоплення і північно-західну частину Чорного моря. Для кожної з них характерними є свої особливості екологічних наслідків. Так, наприклад, на дні колишнього Каховського водосховища зникли донні організми, сформувалися ізольовані водойми, які стали пастками для риби. Масова загибель гідробіонтів спричинила вторинне забруднення води. Екосистеми північно-західної частини Чорного моря постраждали від зміни рівня солоності, евтрофікації (“цвітіння”), спричиненого потраплянням великих обсягів органіки, поширення синьо-зелених водоростей.
Особливу увагу в книзі приділено впливу екологічної катастрофи на природоохоронні території. Як зазначають автори, близько 80% територій, які постраждали від спуску Каховського водосховища, мають охоронний статус на міжнародному або національному рівні. Частина з них входить до Смарагдової мережі Європи.
Наявний у книзі і стриманий оптимізм. Через півтора року після катастрофи природа демонструє здатність до самовідновлення. На дні колишнього Каховського водосховища стали проростати місцеві види – верби, тополі, характерні для цих територій трав’янисті види. Також у Дніпрі стали з’являтися прохідні види риб, а на осушених територіях – формуватися нові екосистеми.
Книга доступна онлайн. Читати “Знищення Каховського водосховища: наслідки для довкілля” українською.
Читати докладніше за темою:
- Токсична спадщина Каховського водосховища
- Забруднення з дна Каховського водосховища можуть вплинути на якість води в прибережних населених пунктах
Другий том “Великий Луг або Каховське водосховище: сучасне бачення” присвячений обговоренню перспектив розвитку регіону. Сьогодні існує кілька можливостей – відновлення Каховського водосховища або ж адаптація регіону до змін з урахуванням збереження екосистеми Великого Лугу, який заново сформувався на дні водосховища. Питання досить складне, оскільки створена ще за радянських часів інфраструктура регіону була тісно пов’язана з Каховським водосховищем. З цієї причини зникнення штучної водойми негативно вплинуло на місцеві громади. Найбільшою проблемою є нестача води, вкрай важливої для цього сільськогосподарського регіону.
З іншого боку, ліси Великого Лугу, які сформувалися на дні Каховського водосховища, будуть корисними для кращої адаптації та пом’якшення зміни клімату, від якої страждають південні регіони України. Крім того, вони можуть сприяти збереженню водних ресурсів.
Автори книжки уважно вивчили специфіку розвитку регіону Каховського водосховища, починаючи з його заповнення в 1956-58 роках і до спуску 2023 року. Вони також розглянули низку сценаріїв майбутнього регіону, з яких є два основні варіанти. Також вони розглянули два основні сценарії. Перший – відродження природної екосистеми Великого Лугу, що існувала тут до середини XX століття і була знищена під час будівництва каскаду ГЕС на Дніпрі. Він також передбачає реалізацію сучасних рішень щодо забезпечення регіону основними ресурсами, насамперед водою. Другий сценарій передбачає реконструкцію радянського минулого з новим заповненням Каховського водосховища. Також у книзі розглянуто й інші альтернативні сценарії.
Книга “Великий Луг або Каховське водосховище: сучасне бачення” доступна онлайн українською та англійською.
Читати докладніше за темою:
- Без питної води, пожежі на торфовищах та втрати бізнесу: Що відбувається в громадах на березі колишнього Каховського водосховища після того, як вода пішла
- Чому не потрібно відновлювати Каховську ГЕС і який проєкт відновлення варто підтримати?
- Рік після потопу: чи зможуть відновитися екосистеми, зруйновані підривом Каховської греблі?
Три роки війни. Українська організація Екодія представила основні кліматичні наслідки
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну розпочалося 24 лютого 2022 року і за три роки призвело до значних екологічних і кліматичних наслідків, які будуть відчутні ще впродовж десятиліть. Детальні дослідження з’являться найімовірніше після закінчення війни, проте вже сьогодні можна робити попередні висновки.
До третьої річниці війни українська екологічна організація Екодія спільно з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, а також з ініціативою Initiative on GHG accounting of war провела та опублікувала дослідження основних наслідків російського вторгнення для клімату. Воно демонструє негативні екологічні наслідки війни не тільки для України, а й для всієї планети.
Акцент у дослідженні робиться на 2024 рік, який виявився, можливо, одним із найнегативніших у плані “невидимих наслідків”, таких, як викиди парникових газів. Так, у ньому йдеться про те, що викиди парникових газів, спричинені військовими діями, відбудовою будівель, ландшафтними пожежами, пошкодженням енергетичної інфраструктури, переміщенням біженців та цивільною авіацією, збільшилися за третій рік війни ще на 30 %, або на 55 млн тонн CO2-еквіваленту, довівши загальний обсяг емісії парникових газів до 230 МтCO2 від моменту початку повномасштабного вторгнення. Ці показники еквівалентні річним викидам Австрії, Угорщини, Чехії та Словаччини разом узятих або річним викидам 120 мільйонів автомобілів, які працюють на викопному паливі.
Варто відзначити негативну тенденцію до збільшення кількості спричинених воєнними діями пожеж в Україні за 2024 рік. За даними Екодії за останній рік війни згоріло 92.1 тисяча гектарів лісів.
Читати докладніше: Ліси у вогнях війни. Втрачено понад 1000 квадратних кілометрів
За останній рік значно зріс відсоток викидів, спричинених застосуванням військової техніки. Причому активне використання дронів не призвело до їхнього скорочення. У перший рік війни емісія від використання військової техніки становила 21.9 МтСО2, у другий вона збільшилася до 29.7 МтСО2, у третій – до 30.5 МтСО2. Насамперед викиди пов’язані з вуглецевим паливом, використовуваним військовою технікою. За три роки війни загальний обсяг емісії від застосування військової техніки склав 82.1 МтСО2, з яких 74 МтСО2 – це викиди в результаті згоряння палива. Для порівняння, викиди від відновлення будівель та інфраструктури за три роки війни склали 62.2 МтСО2. Однак саме цей сектор експерти називають “відкладеними наслідками війни”, тому що основні реконструкція та відновлення почнуться після закінчення бойових дій.
Як зазначають екологи з Екодії, Росія повинна буде заплатити за кліматичні наслідки вторгнення в Україну щонайменше 42 мільярди доларів. Ця сума розрахована на підставі так званої “соціальної вартості вуглецю”, яка дорівнює 185 доларів США за тонну СО2-еквівалента. Загалом за три роки викиди, безпосередньо пов’язані з війною, оцінюються у 230 мільйонів тонн СО2.
Як зазначив головний автор дослідження Леонард Де Клерк: “Росія почала війну, і вона повинна нести відповідальність за ці викиди парникових газів“.
Дії. Активісти Грінпіс України вийшли в Балтійське море, щоб сказати “ні” російському тіньовому флоту
Українські екологічні організації намагаються привернути більшу увагу світової громадськості до проблеми екологічних наслідків вторгнення не тільки дослідженнями, семінарами та конференціями. Прикладом стала нещодавня акція прямої дії в Балтійському морі. Разом із німецькими, польськими, шведськими та данськими активістами, директорка Greenpeace Ukraine Наталя Гозак вийшла в море на протест. З метою привернути увагу до небезпеки використання суден “тіньового флоту” активісти великими літерами написали слово “РИЗИК!” на борту танкера “Prosperity”.
Про екологічну небезпеку використання “тіньового флоту” читайте в нашому розслідуванні:
Експорт вуглецевого палива за три роки війни залишався одним з основних джерел фінансування російської агресії. Як зазначає українська ініціатива Razom We Stand, незважаючи на санкції, Росія за час повномасштабного вторгнення заробила 212 мільярдів євро на експорті викопного палива в Європу. Організація закликає ЄС посилити санкційний механізм, а саме повністю заборонити імпорт російського СПГ (скрапленого природного газу), ліквідувати “тіньовий флот”, який транспортує російське викопне паливо, закрити всі лазівки, що дають змогу Росії відмивати доходи, отримані з продажу нафти, газу, вугілля.
З аналогічною заявою виступив і Greenpeace Ukraine. До третьої річниці повномасштабного вторгнення організація закликала країни Євросоюзу:
- Включити до наступного пакету санкцій “тіньовий флот”, який не тільки створює ризики розливу нафти і забруднення морів, а й сприяє фінансуванню військової машини Росії. Також організація вимагає санкцій на російський скраплений газ;
- Запровадити санкції проти російської ядерної компанії “Росатом” і припинити будь-які взаємодії з цим “злочинним угрупованням”;
- Перезапуск Запорізької АЕС не повинен відбутися. Максимальних зусиль для деокупації атомної електростанції має докласти МАГАТЕ;
- Інвестувати у відновлювану енергетику України, а уряду України сприяти децентралізації енергосистеми, що має дозволити досягти енергетичної незалежності.
За час повномасштабного вторгнення Росія змогла адаптуватися до санкцій і знайти “тіньові” шляхи. Насамперед це пов’язано з тим, що санкції не мали ультимативного характеру і залишали шпарини для їхнього обходу. Наприклад, торгівля СПГ (скрапленим природним газом) з Європою. При цьому, як показало дослідження Greenpeace Unearthed, Росія навіть змогла оптимізувати логістику доставки газу, використовуючи Північний морський шлях. Власне активний розвиток цього шляху вже є наслідком зміни клімату і танення арктичного льоду. А використання його для продажу вуглецевого палива з метою фінансування військової агресії – це верх цинізму.
Створення комісій з аналізу екологічних наслідків війни в Україні та їхнього впливу на об’єкти природно-заповідного фонду
Один із напрямів, з яким продовжують активно працювати українські екологічні організації та міністерство, – це аналіз і правова підтримка щодо компенсації шкоди для довкілля. Так, було створено спеціальні комісії з аналізу наслідків воєнних дій на об’єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ). До їхнього складу увійшли як представники державних інспекцій, обласних і районних адміністрацій, так і працівники ПЗФ.
Українська екологічна організація Екологія-Право-Люди (ЕПЛ) провела аналіз роботи цих комісій. Комісії були створені в усіх областях, крім Закарпатської, яка не постраждала від прямих наслідків військової агресії. При цьому комісії створювали за різними принципами – десь при обласних адміністраціях, тобто одна комісія на область. Десь при районних, тобто кілька комісій на область.
Станом на 2025 рік не було зафіксовано випадків завдання шкоди внаслідок воєнних дій об’єктам природно-заповідного фонду в таких областях, як Вінницька, Волинська, Івано-Франківська, Закарпатська, Кіровоградська, Львівська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька, Чернігівська. У всіх інших областях у більшій чи меншій мірі такі випадки зафіксовані були.
Як видно з роботи комісій, не постраждали від воєнних дій ПЗФ у західних та північно-західних областях. Зі свого боку зазначимо, що доволі несподіваним є те, що ПЗФ Чернігівської області, яка була окупована в перші місяці повномасштабного військового вторгнення, не постраждали.
Сьогодні ЕПЛ продовжує більш детальний аналіз роботи комісій щодо наслідків війни для ПЗФ. Так, як показало дослідження, найвіддаленішою від лінії фронту постраждалою природоохоронною територією став гідрологічний заказник місцевого значення “Старокостянтинівський”, розташований на Хмельниччині. Заказник являє собою каскад ставків на річці Іква. Внаслідок потрапляння ракетного снаряду у водний об’єкт виявлено зміни якості води: вода у ставку стала каламутною, темного кольору, внаслідок чого загинуло багато риби.
Значно постраждали природно-заповідні території Київської області. Наприклад, національний природний парк “Залісся”, частина території якого з 8 по 29 березня 2022 року була окупована російськими військами. У зв’язку з наявністю на території парку численних небезпечних місць, наприклад, замінованих або забруднених уламками вибухонебезпечних предметів військового походження, комісія змогла обстежити територію лише частково, а саме здебільшого господарську частину парку. Під час обстеження виявлено наслідки пожеж, спричинених артилерійськими та ракетними обстрілами, вирубку дерев та будівництво фортифікаційних споруд, засмічення земель уламками боєприпасів, знищення гнізд та мурашників тощо.
На північному заході від Києва в Житомирській області внаслідок ракетно-бомбових ударів згоріло понад 2100 га лісу природного заповідника “Древлянський”. Причому збитки заповіднику досі неможливо зафіксувати та визначити розміри завданих збитків через замінування та рішення ради оборони Житомирської області про заборону на відвідування лісів на відстані 30 км від лінії державного кордону з Республікою Білорусь.
При цьому, як зазначає ЕПЛ, проведений комісіями аналіз не можна назвати повним. Найчастіше він проводиться лише частково через замінування територій або недоступність їх унаслідок воєнних дій. Так, наприклад, в Одеській області діє наказ Одеської обласної військової адміністрації про заборону перебування будь-яких осіб, крім військових, у прибережній захисній смузі Чорного моря, що унеможливлює проведення обстеження об’єктів ПЗФ у цій зоні. Проте з якихось причин комісія не змогла зафіксувати наслідки воєнних дій для природоохоронних територій і в інших частинах Одеської області. Усе це свідчить про те, що основний аналіз наслідків військового вторгнення для об’єктів ПЗФ необхідно буде проводити після закінчення воєнних дій і він може тривати довгий час.
Проєкт WWF Ukraine з відродження лісосмуг на територіях постраждалих від війни (Миколаївська область)
Незважаючи на те, що війна триває, деякі проєкти із “зеленого” відновлення України вже ведуться. Наприклад, із відновлення вкрай важливих для південно-східних регіонів лісосмуг.
Як показують дослідження, через пожежі, обстріли та створення фортифікаційних споруд було пошкоджено 18% захисних лісових насаджень на сході країни. На лінії фронту відсоток зростає до 57%. Це з високою ймовірністю може призвести до виснаження ґрунтів, зменшення врожайності, а також сприяти опустелюванню територій, які значно потерпають від зміни клімату.
До 80% територій мають потенціал відновлення з використанням місцевих видів. Однак відновлення лісосмуг пов’язане з ризиками, серед яких найбільш серйозними є забруднення вибухонебезпечними предметами, брак фінансування, а також потреба в тривалому догляді за новими насадженнями.
WWF Ukraine спільно з The HALO Trust розпочали проєкт з відновлення захисних лісосмуг у Миколаївській області. Однак необхідні більш масштабні проєкти за підтримки на державному рівні.
Також WWF Ukraine стало партнером міжнародного проєкту FarmForce, який фінансується Шведським інститутом. Мета проєкту – сприяння розвитку агролісівництва для створення стійких продовольчих ланцюгів. Цей проєкт спрямований на підтримку малих фермерських господарств в Україні. Він передбачає обмін досвідом зі шведськими фермерами, експертну підтримку, проведення воркшопів, підвищення поінформованості громадськості щодо стійких агролісомеліоративних практик. Його реалізація дасть змогу українському сільському господарству адаптуватися до зміни клімату, швидше відновитися від наслідків війни, а також отримати необхідну підтримку для малих фермерських господарств.
Зелене відновлення. У Варшаві пройшов семінар Coalition Clean Baltic – “Green Recovery Plan for Ukraine”
18 лютого у Варшаві українські екологічні організації спільно з коаліцією Clean Baltic провели обговорення плану відновлення територій, які відносяться до басейну Балтійського моря. Насамперед йдеться про суббасейни Західного Бугу та річки Сян (притока Вісли). Намічено цілу низку дій, серед яких, наприклад:
– Створення інформаційної платформи з ренатуралізації річок “Живі річки” (Living Rivers);
– Запуск філії “Річкового університету” в Україні – навчального майданчика для поширення інновацій та практичного досвіду з екологічного відновлення річок;
– Ревіталізація малих річок Львівської області;
– Інвентаризація буферних зон (водоохоронних територій) річок Західного Бугу та Сяну з оцінкою їхнього стану та розробка плану дій щодо їхнього відновлення;
– Відновлення водорегулювальних смуг через співпрацю з територіальними громадами та фермерами, що сприятиме збереженню екосистем і сталому використанню земельних ресурсів;
– Створення буферних зон у чутливих до забруднення біогенами місцевостях, та інші.
Розроблення плану із “зеленого відновлення” територій балтійського басейну, які постраждали внаслідок російської війни в Україні, реалізують за підтримки Коаліції “Чиста Балтика” та Шведського інституту, польський екологічний клуб у Кракові та українська організація “ЕкоТерра”. Як зазначається в комюніке, опублікованому на сторінці Коаліції “Чиста Балтика”:
“У центрі нашої уваги перебуває водозбірний басейн Балтійського моря в Україні та питання, пов’язані з біорізноманіттям, шкідливими речовинами та евтрофікацією. Екологічні проблеми, які виникають в Україні, торкаються всього регіону Балтійського моря і тому потребують спільних зусиль для їхнього вирішення”.
Цей проєкт ще раз показує, що екологічні та кліматичні наслідки військового вторгнення мають транскордонний характер і стосуються, зокрема, тих країн, у яких не ведуться бойові дії.
Головне зображення: Активісти малюють напис РИЗИК на борту танкера Prosperity, що належить російському “тіньовому флоту”. Джерело: Greenpeace Ukraine
