Олексій Василюк, Григорій Коломицев, Віктор Пархоменко
Пожежі в лісах є одним з найбільш відчутних і довготривалих наслідків військових дій. Як з точки зору охорони природи, так і з точки зору економіки. Після 2022 року, коли росіяни почали застосовувати тактику “випаленої землі”, нищення лісів України значно посилилося.
Слід зазначити, що пожежі, які виникають під час війни – особливий чинник воєнних впливів на довкілля. Вони можуть бути як наслідком бойових дій, і тактичною діяльністю військ, яка застосовується свідомо. Вони виникають і неконтрольовано поширюються у часі та просторі як у зоні активних бойових дій, так і далеко поза її межами (наприклад, на замінованих та окупованих територіях).
У цій статті наведено результати дослідження лісових пожеж на території України, проведеного авторами публікації.
Усього за два роки війни горіло 8096 км2 території України. З них 1047 км2 склали ліси, що згоріли внаслідок воєнних дій та через неможливість українських рятувальників їх погасити.
Методологія підрахунку та результати
Для підготовки цього дослідження були отримані відомості оперативної космічної зйомки Landsat 8 Global Fires I і матеріалів дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) Terra MODIS. Зазначений масив геоданих включає інформацію про 131 498 загорянь, що були зафіксовані супутниками NASA в межах України в період з 22 лютого 2022 року по 22 лютого 2024 року. Тобто за перші два роки повномасштабного вторгнення.
В середньому періодичність оновлення даних становить чотири рази на добу. Орбіти двох супутників побудовані таким чином, що кожен з них з’являється над однією і тією ж територією двічі на добу. Алгоритми виявлення пожеж в автоматичному режимі засновані на їх потужному випромінюванні в інфрачервоному спектрі.
На основі цих даних, супутники фіксують потужні та тривалі загоряння. Незважаючи на можливість стрімкого поширення пожеж, наприклад, у степовому ландшафті або у плавнях, які можуть відбутися між прольотами супутників, більшість пожеж тривають достатньо для того, щоб бути зафіксованими.
Хоча найчастіше пожежі тривають досить довгий проміжок часу і встигають зафіксуватися засобами ДЗЗ, отримані авторами дані є хоч і достовірними, але однозначно неповними і реальна площа біотопів, які вигоріли, є значно більшою. Як пояснюється далі, результат моделювання показує локалізацію пожеж, дозволяючи визначити пошкоджені природоохоронні території, цінні біотопи тощо. Для визначення площі гарей було використано технології геопросторового моделювання. Отриманий результат має невелику похибку, але дозволяє оцінити масштаби вигорання природних територій.
Багато слів – мало даних
На тему військових впливів на ліси України в період повномасштабного вторгнення росії, вже зараз існує значна кількість публікацій як в українській пресі, так і в міжнародних виданнях. Українські політики також регулярно висловлюються на тему (принаймні неодноразово звучали оцінки про втрату трьох млн га лісів), виходять і наукові публікації з першими оцінками втрат за авторством як українських науковців, так і спеціалістів з інших держав. Інтерес українського суспільства до теми лісових пожеж породив дуже багато різноманітних статей, репостів та коментарів, особливо після публічних заяв Президента України, а також керівництва лісової галузі.
Наукові публікації мають більш стримані оцінки щодо масштабів таких втрат, але їхні дані також значно різняться. Це відбувається не лише через відсутність точних даних, а й тому, що автори вкладають різний зміст в поняття “втрати” або “пошкодження”: від простого замінування, яке зробило ліси недоступними для господарської діяльності, до факту бойових дій на території, і повного вигорання масивів внаслідок верхових пожеж. На жаль, в більшості випадків озвучені оцінки не супроводжуються поясненням про які саме пошкодження йде мова. Відомі лише два дуже детальних дослідження, зроблені працівниками НПП “Білобережжя Святослава” для Кінбурнського півострова та спеціалістами Української природоохоронної групи для Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Цікаво, що саме ці два локальні дослідження свідчать про дійсно дуже значні площі вигорання.
Що стосується інших лісових територій України, то хоча вони і сильно постраждали через пожежі, але навести точні дані по ним складно, оскільки вони недоступні для польових досліджень через замінованість або наближеність до зони активних бойових дій. Тому неможливо провести точне картографування постраждалих площ, включно, наприклад, з низовими пожежами, які візуально у перші місяці можуть бути непомітними з супутника або на аерофотознімках. Тож оцінка можлива лише завдяки дистанційним методам. Плануючи методологію дослідження, автори опирались на згадані вище два випадки дуже точного картографування, як на вдалий приклад верифікації даних.
В чому особливість “воєнних” пожежі та як вони впливають на дику природу
Пожежа – один з найбільш руйнівних наслідків війни, особливо на природних територіях. Вона призводить до знищення всіх живих створінь, включаючи значні втрати грунтової фауни. Залежно від типу біотопів (екосистем) і пори року, пожежі також мають широкий спектр впливу на рослинний світ: від незначного – у випадку зимових пожеж у степу, і до катастрофічного – у лісах. У випадку з останніми, такий вплив призводить також і до втрати лісового біотопу на довгий період. Трав’яні ж біотопи відновлюються за лічені місяці. Тому оцінка впливу вигорання стає більш осмисленою, якщо її розглядати в розрізі окремо взятого типу біотопів. Наприклад, пожежі в антропогенних біотопах (скажімо, на орних землях) взагалі несуть менш суттєвий вплив на біорізноманіття і на те, чи відновиться цей біотоп після пожежі. Адже це залежить лише від того, чи будуть фермери засівати ці території наступного року.
Також для поширення пожеж мають значення погодні умови, рівень зволоження грунту і те, як давно на цій ділянці не вилучались рослинні залишки. Так, на пасовищах або сіножатях, де постійно вилучається надлишок біомаси, і на ділянках, які регулярно вигорають, такий вплив буде незначним. Проте в лісах або в інших біотопах, в яких накопичена велика кількість сухої рослинності, тривале її горіння знищить корені, насіння трав, цибулини та бульби в грунті. А також тварин, які в ньому мешкають.
Пожежі в лісах – питання особливої небезпеки
Ліси – мабуть єдиний тип природних екосистем в Україні, в якому попередження і гасіння пожеж є окремим напрямом роботи кількох державних органів: Державної служби надзвичайних ситуацій (ДСНС), лісгоспів і територіальних громад. Всі вони мають певні зобов’язання, ресурси і постійно працюють над попередженням загорянь в лісах. Звісно, що такий особливий статус лісів викликаний їхнім соціальним і економічним значенням, а також, наприклад, тим, що в степовій зоні ліс повністю припиняє існувати, якщо на його території відбудеться пожежа.
Фактори впливу на біотопи, що виникають внаслідок бойових дій, в своїй кумулятивній дії значно обтяжують вплив пожеж на природних територіях, ніж якби це відбувалось в мирний час. Наприклад, перше що сталось у дні вторгнення російських військових на територію Донеччини (як у 2014, так і у 2022 році) – захоплення всіх доступних окупантам адміністративних установ з наступним паралізуванням їхньої роботи. Це відобразилось і на роботі пожежних служб.
Так, окупація східних областей України у 2014 році супроводжувалась не лише захопленням приміщень українських державних організацій, але і їхнього майна. З цієї причини всю пожежну техніку, яка перебувала на окупованих територіях, було вилучено та задіяно у військових цілях проти України. Ще на тому етапі війни стало зрозуміло, що пожежі у лісах займають особливе місце серед чинників негативного впливу воєнних дій на екосистеми.
За нормальних умов, тобто у мирний час, спалах у лісах оперативно гасили і підрозділи ДСНС, і працівники лісгоспів.
Але в умовах активних військових дій, або після них, коли територія залишається замінованою, а пожежну техніку розкрадено – організувати гасіння пожеж неможливо.
Сприяють возгорянням і вибухи військової техніки та боєкомплектів, а також використовуваних російськими військами запальних боєприпасів.
Значно ускладнюють ситуацію особливості лісових екосистем, характерних для степової зони України. У цьому регіоні представлений широкий спектр степових біотопів, заплав річок і байрачних лісів, в яких домінують різні види дерев (у всіх випадках це широколистяні ліси), а також “крейдові бори”, які охороняються на європейському рівні – біотопи, що підпадають під охорону відповідно до Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі. Проте за показниками займаних площ тут домінують штучні соснові насадження на пісках у долині річки Сіверський Донець та інших частинах області. І лише небагато лісів є штучними насадженнями листяних дерев, переважно чужорідних інвазивних видів, таких як робінія або акація біла.
Саме соснові ліси степової зони є найбільш пожежонебезпечною категорією лісів України – вони найлегше загоряються, а наслідки таких пожеж є найбільш руйнівними. В умовах відсутності можливості загасити пожежі, вони вільно поширюються лісовими масивами в підвітряну сторону аж до завершення цілісної ділянки лісу або до водних перешкод. Без участі людини згасити їх можуть хіба що дощі.
Що стосується штучних соснових борів, то вони є не лише особливою категорією пожежонебезпечних лісів, а й швидко руйнуються навіть за часткових пошкоджень. Поверхнева коренева система сосни потребує хорошого зволоження ґрунту, а тому втрата цілісності лісовим масивом призводить до попадання прямих сонячних променів на ґрунт і швидкого його висихання, що стає причиною ослаблення та всихання сосен і в результаті – збільшення пожежонебезпечності пошкодженого лісового масиву.
Враховуючи, що основні масиви лісів у межах бойової зони – це штучні насадження на місці піщаних терас, які утворилися в постльодовикові періоди, ґрунти після вигоряння оголюються і стають доступними для ерозії.
Важливо відмітити, що йдеться про степову зону, яка характеризується континентальним кліматом – посушливим та спекотним влітку та холодним взимку. У нинішніх кліматичних умовах створення нових лісів у цій зоні дуже ускладнене. Молоді лісові культури погано приживаються, і вже першого ж року після посадки гине більше половини саджанців. Це означає, що на сьогоднішній день посадити нові ліси у степовій зоні майже неможливо. Отже, втрата штучних соснових лісів унаслідок пожеж у межах степової зони практично гарантовано веде до неможливості відновити ці ліси у майбутньому.
Варто також зазначити, що історично насадження лісів у степовій зоні здійснювалося для створення ділянок зі сприятливим мікрокліматом для життя людей. Більшість лісів навколо населених пунктів тут створено в минулому з метою формування більш вологого та прохолодного клімату порівняно з природним у степовій зоні. Тому втрата лісів неминуче стає причиною погіршення умов життя населення, яке вже кілька поколінь існувало на цій території в умовах безперервного постачання вологою, прохолодою та зменшення інтенсивності вітрів завдяки лісовим масивам.
У той же час на досліджуваній території збереглися природні байрачні широколистяні ліси (у степовій зоні такі ліси займають глибокі яри та балки, формуючи під кронами досить вологий мікроклімат, який дозволяє рости повноцінним дорослим деревам), що є осередками лісового біорізноманіття регіону. Створюючи штучні лісові насадження, лісогосподарські підприємства нерідко розміщували їх поряд із природними байрачними лісами. Робилося це з метою використання природної вологості та тіні існуючих лісів молодими штучними лісонасадженнями. З цієї причини сьогодні природні байрачні ліси та штучні соснові лісові насадження нерідко утворюють суцільні лісові масиви. Тому пожежі, які легко розповсюджуються в штучних соснових насадженнях, призводять також до знищення природних широколистяних лісів.
Пошкодження штучно створених лісів спричиняють чималу економічну шкоду для регіону, тоді як знищення природних байрачних лісів є істотним фактором впливу на біорізноманіття. Адже лісові види поширюються у східних областях на порівняно невеликих за площею територіях.
Слід зазначити, що, наприклад, ліси долини річки Сіверський Донець були місцем зосередження основного угруповання денних хижих птахів України. Більшість хижих птахів перебувають під охороною як на національному рівні, так і в рамках виконання Україною міжнародних угод. В даний час більшість птахів перемістилися до інших регіонів Європи із зони пожеж та активних бойових дій, яка якраз простяглася вздовж долини Сіверського Дінця.
Лісові пожежі і радіація
Як відомо, у 2022 році вторгнення російських військ в Україну мало один із найважливіших напрямків – наступ на Київ через зону відчуження Чорнобильської АЕС. На той час вийшло багато публікацій, присвячених саме радіаційним загрозам, викликаним вторгненням і базуванням російських військ на забруднених радіацією землях. Однак ці події супроводжувалися також пожежами у лісах, погасити які вже тоді не було жодної можливості. Тут важливо відзначити, що відсутність доріг у більшій частині зони відчуження не дозволяла гасити тут пожежі й у довоєнні роки. Тому короткий період окупації цієї території коштував Україні 22 000 гектарів лісів, які згоріли.
Внаслідок пожеж в атмосферу масово потрапляють продукти горіння, що ставить під загрозу ефективне виконання зоною відчуження бар’єрної функції щодо запобігання повторному перенесенню радіоактивних частинок. Іншими словами, саме такі пожежі зараз є справді вагомим шляхом винесення радіації за межі зони відчуження та перенесення її на великі відстані.
Дослідження авторами викликаних війною пожеж у лісах України
Вперше дослідження наслідків пожеж, викликаних воєнними діями, автори розпочали ще 2014 року, коли російські війська захопили частину території Донеччини. Воєнні дії у період 2014-2021 років хоч і були значно менш масштабними, ніж вторгнення 2022 року, та торкнулися переважно саме природних екосистем, а не інфраструктури та населених пунктів. Вже за повномасштабного вторгнення тактика “випаленої землі” зосередила увагу російських військ на цілеспрямованому знищенні населених пунктів. Тому під час першої фази війни, починаючи з 2014 року, принаймні у відсотковому співвідношенні, втрати природних екосистем на сході Україні були можливо навіть більшими, ніж зараз, коли триває повномасштабна війна.
Саме в цей період деякі особливо цінні території природно-заповідного фонду постраждали вперше за багато десятиліть. Наприклад, лісові пожежі вперше з 1920-х сталися на ділянках національного природного парку “Святі гори”, а саме – на територіях “Маяцька Дача” та “Гори Артема”, які охороняються з 1927 року; а також у відділеннях Українського степового природного заповідника “Крейдова флора” та “Хомутовський степ”, який знаходиться під особливо суворим режимом природоохорони з 1926 року.
Сам факт цих пожеж означає втрату цінності, заради якої ці природоохоронні території так довго оберігалися від будь-яких негативних впливів людини, залишаючись прикладом дикої природи.
Також і на Луганщині ще в 2014-2017 роках фактично повністю вигоріло відділення Луганського природного заповідника “Провальський степ”. Практично повністю було знищено вогнем і центральне відділення “Північно-Донецьке”, розміщене у заплаві річки Сіверський Донець. До цього вищезгадані території за час спостереження ніколи не страждали.
В інших регіонах України, в які війна прийшла вже у 2022 році, склалась аналогічна ситуація: потужні пожежі пошкодили Чорноморський біосферний заповідник, біосферний заповідник “Асканія-Нова” та всі національні природні парки півдня України. А, наприклад в НПП “Джарилгацький” у 2023 році практично повністю згоріла частина суходолу.
Важливо підкреслити, що вогнем було пошкоджено абсолютно всі найбільш важливі природоохоронні території в межах зони, охопленої війною.
На жаль, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році після переходу бойових дій до позиційного протистояння, як і застосування російськими військами тактики “випаленої землі”, призвели до значного збільшення втрат природних екосистем від пожеж, оскільки інтенсивність обстрілів на одиницю площі значно зросла.
Станом на початок березня 2024 року, за даними DeepstateUA, звільнено 7.2% площі України, 18% – як і раніше, знаходиться під окупацією. Статичні відомості про площі пожеж, представлені у цій статті, стосуються лише цих частин України.
За 10 років війни Росія вчинила в Україні дії, які найкраще відповідають поняттю екоцид і найбільш очевидно це можна побачити саме на прикладі лісових пожеж. Розглянуті авторами лісові пожежі внаслідок війни – це лише одна з багатьох ланок її екологічних наслідків для природи України.
Джерело головного зображення: Інфографіка Валерії Колодєжної “Концентрація лісових пожеж в Україні під час повномасштабного вторгнення Росії”.
