Наслідки війни в Україні для екологічного стану озера Байкал

Євген Симонов

Переклад – Юлія Спінова

Вторгнення Росії в Україну та наступні зміни у політичному та економічному співробітництві між Росією та світом неминуче впливають на те, як у Росії керують міжнародно визнаними осередками біорізноманіття. Сьогодні у Росії залишилося набагато менше стимулів дотримуватися міжнародних законів і процедур у будь-якій сфері, і охорона природи не є винятком.

РФ все менше бере участь у роботі різних міжнародних майданчиків – низка обмежень приходить з боку інших країн (передусім західних), якісь рішення про вихід з угод ухвалює і сама Росія.

Крім того, санкції створюють як об’єктивні, так і уявні труднощі в придбанні сучасних технологій як з метою руйнування довкілля, так і для його охорони.

Врешті, спекуляції на «труднощах під час спеціальної операції» надали широкому колу бізнесменів та уряду можливість спробувати послабити обмеження та додати лазівки до і без того недосконалого природоохоронного законодавства, політики та практики.

У цьому аналізі Євген Симонов з Робочої групи UWEC досліджує, як ці та інші фактори вплинули на головну із усіх цінностей – об’єкт Всесвітньої спадщини «Озеро Байкал».

Перлина російської природи

Озеро Байкал – це найдавніше (25-30 мільйонів років) і найглибше (1637 м) прісноводне озеро планети з найбільшим об’ємом прісної води (23 000 км³). Включаючи озеро Байкал до списку всесвітньої природної спадщини Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) у 1996 році, Комітет всесвітньої спадщини (КВС) зазначив, що озеро відповідає всім чотирьом критеріям Конвенції, що стосуються охорони всесвітньої природної спадщини: наявності важливих геологічних та еволюційних процесів, мальовничості ландшафту та високому рівню біорізноманіття. Байкал відрізняється неперевершеним прісноводним біорізноманіттям та рівнем ендемізму: з 2595 видів та підвидів тварин, описаних на сьогодні, 56% є ендеміками.

У 1999 році для захисту озера було прийнято спеціальний закон «Про охорону озера Байкал». Закон наказує, щоб будь-який пропонований проект розвитку у водозбірному басейні озера Байкал проходив ретельну оцінку впливу на навколишнє середовище (ОВНС) та державну екологічну експертизу (ДЕЕ), і накладає безліч специфічних для Байкалу обмежень щодо заборонених типів землекористування та допустимих рівнів забруднення.

За останнє десятиліття вчені зафіксували збільшення кількості екологічних проблем, переважно в прибережній зоні озера. Ця зона має вирішальне значення для здоров’я озера в цілому, тому що вона абсорбує поживні речовини, що надходять із суші, підтримує більшу частину озерного біорізноманіття та є важливим джерелом енергії для озерних харчових ланцюгів. Серйозні проблеми на Байкалі включають шкідливе цвітіння водоростей, викликане евтрофікацією (надмірним надходженням поживних речовин), масову загибель ендемічних губок, спричинену патогенами, забруднення поліхлорованими дифенілами (ПХД) та мікропластиком, а також неприродні коливання рівня озера.

Озеро Байкал не обділене увагою російської влади, яка регулярно видає укази, інструкції та розпорядження, покликані посилити його охорону, але їх зусилля не дають відчутних позитивних результатів. Спеціальні укази Президента Росії від 12 вересня 2019 року свідчать про те, що зроблені в минулому зусилля щодо захисту озера Байкал так і не досягли своїх цілей, і не всі попередні доручення були виконані. У 2019 році президент закликав свій уряд вжити ряд термінових заходів, але уряд знову не виконав його доручення.

Отже, що війна внесла до цього і без того проблематичного процесу «охорони» дивного озера?

Скасування екологічної експертизи для об’єктів інфраструктури

Байкальська природна територія (БПТ) зазвичай визначається як весь водозбірний басейн Байкалу, що знаходиться в межах юрисдикції Росії, та прилеглі до нього промислові території вздовж річки Ангара, які можуть впливати на озеро внаслідок викидів забруднюючих речовин у атмосферу. БПТ розташовується вздовж важливих транспортних шляхів, Транссибу та БАМа.

31 липня 2020 року ухвалено федеральний закон, який до 31 грудня 2024 року зробив необов’язковим проведення державної екологічної експертизи у межах Байкальської природної території для об’єктів магістральної інфраструктури. Його основна мета – прискорити експорт вугілля та інших корисних копалин до країн Азії.

25 березня 2022 року Уряд РФ вніс антисанкційний захід на схвалення парламентом проекту поправок до закону про «магістральну інфраструктуру». Ці зміни розширюють застосування згаданих вище послаблень на «модернізацію та розширення (будь-яких) пріоритетних інфраструктурних проектів» національного, провінційного та муніципального значення. Проект містив додаткові категорії: «трубопроводи для нафти, газу та інших продуктів» та «(будь-яка) інша інфраструктура, запропонована урядом Росії».

Робоча група UWEC раніше розповідала, як російське громадянське суспільство протестувало і запобігло прийняттю гірших з поправок, що пропонувалися.

В результаті новий закон, прийнятий у травні, лише частково розширює послаблення на додаткові об’єкти транспортної інфраструктури, «соціальної інфраструктури, що фінансується державою», «промислових проектів, що здійснюються в екологічних цілях або для імпортозаміщення» та «нафто- та газопроводи». Громадський тиск успішно запобігло будь-якому новому ослабленню екологічних стандартів у межах об’єкта всесвітньої спадщини, незважаючи на те, що багато нових видів діяльності тепер дозволено за межами цих кордонів. Новий закон також відкриває шлях до прокладання газопроводу «Сила Сибіру-II» територією Тункінського національного парку та в безпосередній близькості від кордонів вододілу озера Байкал. Газопровід призначений для з’єднання газових родовищ, які раніше експортували паливо до Європи, в Китай через територію Монголії.

Цей важливий епізод показує, що фактичний намір послабити екологічні норми, щоб експортувати більше природних ресурсів до Азії, виник ще до війни, але стало більш невідкладним пріоритетом для уряду після того, як були запроваджені санкції.

Розвиток узбережжя та «туристичний прес»

Туризм завжди вважався найважливішим видом економічної діяльності на БПТ, але без належного планування та контролю він завдає шкоди природі. Для узбережжя Байкалу відсутній комплексний план управління відвідувачами парків та заповідників, що перетворює туризм із можливості сталого розвитку на «загрозу видатній універсальній цінності» об’єкту всесвітньої спадщини.

Затверджений урядом Росії пакет антисанкційних заходів на 2022 рік включає прискорене виділення земель під туристично-рекреаційну забудову. В умовах, коли виїзд за кордон суттєво ускладнився, громадянам Росії буде потрібно більше можливостей для відпочинку всередині країни. За повідомленнями іркутських ЗМІ, 2 березня 2022 «ВЕБ.РФ», головний російський банк розвитку, провів велику нараду щодо виявлення «зон економічного розвитку», де було запропоновано нарощувати в 2022 році використання озера Байкал в туристичних цілях для подолання економічних труднощів.

Після початку пандемії Covid-19 розвиток внутрішнього туризму став важливим політичним пріоритетом, а озеро Байкал стало найвідомішою туристичною пам’яткою в усій країні. Сьогодні подвоєння та потроєння числа російських туристів, що відвідують озеро, є першочерговим завданням як регіональної, так і національної влади незважаючи на те, що це має найбільш згубні наслідки для унікальної природної екосистеми.

Забруднення та евтрофікація узбережжя в основному пов’язані з поганим управлінням об’єктами туристичної інфраструктури та неорганізованими туристичними «ордами», які витоптують тендітну прибережну рослинність у Прибайкальському національному парку. Крім того, землі, що раніше охоронялися, масово приватизуються за різними «сірими» схемами, підтримуваними місцевими та регіональними чиновниками. Підприємці швидко будують нові туристичні об’єкти на березі озера.

Федеральний уряд ініціює більшу частину великомасштабних руйнівних дій. Так ВЕБ готує генеральний план міста Байкальська. План передбачає збільшення населення міста на 30-60% та масований «розвиток», у тому числі величезний приплив тимчасових робітників, що може мати додаткові негативні наслідки для озера. План також включає будівництво прибуткової нерухомості на березі озера всередині зазвичай закритої для забудови водоохоронної зони, на території якої наразі немає житла чи підприємств. ВЕБ лобіює звільнення від процедури державної екологічної експертизи свого плану будівництва дерев’яних багатоповерхівок. Президент Путін закликав уряд затвердити Генеральний план Байкальська у вересні 2022 року, щоб забезпечити його швидку реалізацію. Однак через те, що «Центр розвитку Байкалу» ВЕБа потрапив під західні санкції наприкінці лютого 2022 року, його здатність здійснювати заплановані заходи з належною ретельністю, ймовірно, буде знижено.

Нестримний та прискорений розвиток інфраструктури внутрішнього туризму для заміни недоступних в даний час напрямів міжнародного туризму є найбільш очевидним і додатковим джерелом негативного впливу на озеро.

Байкальський целюлозно-паперовий комбінат (БЦПК) – рекультивація колишньої промзони

БЦПК закрився у 2013 році після того, як протягом десятиліть скидав відходи прямо в озеро Байкал. З того часу бездіяльність та розбіжності між владою Іркутської області та Радою кредиторів БЦПК (до складу якого входять ВЕБ, En + Group та інші актори часто з суперечливими один одному інтересами) призводять до того, що зацікавлені сторони не можуть виробити комплексний план або дійти згоди про рекультивацію та відновлення земельної ділянки. В очікуванні затвердження планів, відходи, у тому числі резервуари заповнені приблизно 6,5 мільйонами тон лігнінового шламу, залишаються на майданчику та наражаються на ризик аварій.

У зв’язку з новою міжнародною політичною та економічною реальністю, у тому числі з березневими санкціями, що торкнулися об’єкта, більшість робіт з рекультивації було відкладено на один рік або більше, оскільки незамінне імпортне обладнання стало недоступним.

Проблеми, спричинені відсутністю належного обладнання для очищення стічних вод, вирішуються зниженням планки екологічних вимог. Будь-які зміни в режимі охорони об’єкта спадщини, запропоновані чи реалізовані з метою «рекультивації території БЦПК», створюють серйозні загрози для озера Байкал. У цьому плані особливо непрозорою і тривожною є діяльність дочірньої компанії Росатому «ФЕО», що займається очищенням шламонакопичувачів БЦПК. У 2021 році ця компанія витратила 400 млн рублів з держбюджету на неперевірені очисні установки для зворотного осмосу, але результат очищення не відповідав суворим нормативам допустимого впливу від скидання стічних вод в озеро Байкал. Для вирішення проблеми пропонується збільшити допустимі концентрації скидів у озеро та його притоки низки промислових забруднювачів. Деякі на 1000%. Ця пропозиція не містить і не посилається на будь-яку розумну оцінку наслідків такого кроку чи аналіз можливих альтернативних рішень. Не розглядаються також наслідки збільшення скидання забруднюючих речовин на всій Байкальській природній території внаслідок зміни нормативів. Ймовірно, під тиском з боку ФЕО, президент Російської академії наук Олександр Сергєєв, у спробі змусити замовкнути провінційних вчених, які виступають проти цього свавілля, підписав лист, який схвалює деякі з цих необґрунтованих змін нормативів.

Таким чином, відсутність доступу до технологій (або відсутність бажання їх розвивати) разом із вигідними непрозорими контрактами на «екологічну рекультивацію» створюють непереборні спокуси ще більше послабити екологічні вимоги, оскільки вони не дозволяють корупціонерам отримувати багатомільйонні держзамовлення на власних умовах.

Управління лісами з «вмираючої деревини»

У міру посилення труднощів воєнного часу різні зацікавлені сторони прагнуть добути дедалі більше природних ресурсів. Не дивно, що 8 липня 2022 року ряд депутатів Державної Думи та Сенату РФ запропонували внести зміни до закону «Про охорону озера Байкал», щоб дозволити проведення санітарних рубок у лісах, розташованих у Центральній екологічній зоні Байкальської природної території, або, іншими словами, межах об’єкта всесвітньої спадщини.

В рамках існуючої національної системи управління лісовим господарством, великомасштабні санітарні рубки можливі лише як комерційна діяльність, що фінансується за рахунок доходів від продажу заготовленої деревини. На практиці дозвіл санітарних рубок у районі озера Байкал еквівалентно дозволу звичайних комерційних рубок, які у БПТ також є однією з основних причин лісових пожеж. Більшість з яких виникає поблизу об’єктів інфраструктури та лісосік.

У Сибіру лісові експерти та активісти неодноразово документували, що «санітарні рубки» є найбільш корумпованим видом лісогосподарської діяльності, останні 3 роки розслідувано щонайменше десять гучних кримінальних справ. Попередня нормативна та галузева практика показує, що ліси, не знищені конкретною пожежею, або ті, що відростають після пожеж, буде відведено під санітарні рубки. В результаті стан лісів, що залишилися, погіршиться, а пожежонебезпека зросте в міру розширення дорожньої інфраструктури, що ще більше підвищить доступність лісів. Поправка, що розглядається зараз, просувається під приводом «розвитку місцевої економіки» та «порятунку лісів, що перебувають під загрозою».

Так само як і в золотодобувній галузі, нещодавно дослідженій Робочою групою UWEC, Російський уряд може прагнути зменшити соціально-економічні труднощі в сибірських регіонах за рахунок полегшення доступу до природних ресурсів для ширшого кола місцевих зацікавлених осіб і явно на шкоду охороні довкілля.

Конвенція про охорону всесвітньої спадщини – механізми, що застопорилися

Два десятиліття Росія ігнорує рекомендації та рішення Комітету всесвітньої спадщини, який майже щороку приймає нове рішення щодо Байкалу. До 2021 року РФ не виконало щонайменше вісім оцінок впливу, передбачених Комітетом для покращення різних аспектів управління озером Байкал, від регулювання рівня води до впливу лісових пожеж на якість води, і від загального плану вдосконалення законодавства до ОВНС для особливих економічних зон, заснованих у розвиток туризму на березі озера.

У 2021 р. Комітет всесвітньої спадщини порушив питання про включення озера Байкал до списку «Всесвітня спадщина, яка перебуває під загрозою» і запропонував розглянути його в ході своєї майбутньої 45-ої сесії (тоді запланованій на літо 2022 р. у Росії), а також підготувався до відправки на Байкал реактивної моніторингової місії, що складається з власних працівників і експертів МСОП. Місію було заплановано на березень 2022 року. Такі рішучі кроки спонукали російський уряд серйозніше поставитися до ситуації та доручити численним чиновникам підготовку до майбутньої місії.

На початку 2022 року Росія представила до Центру всесвітньої спадщини офіційний «Звіт про стан безпеки» озера Байкал. У той же період члени коаліції «Річки без кордонів», Грінпіс та інші групи готувалися до зустрічей делегації місії ЮНЕСКО з місцевими активістами. Однак після 24 лютого 2022 року міжнародні авіакомпанії анулювали російські авіаційні ліцензії, перервавши транспортне сполучення між Сибіром та рештою світу і місія ЮНЕСКО стала нездійсненною. Імовірність того, що вона все-таки відбудеться у 2022 році, невелика.

Крім того, оскільки 45-та сесія Комітету всесвітньої спадщини не відбулася, як планувалося, у червні 2022 року в Росії в Казані, подальша взаємодія між російськими відомствами та ЮНЕСКО було зі зрозумілих причин утруднено. Так об’єкт всесвітньої спадщини «Озеро Байкал» став першою «жертвою» порушення механізмів співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища між Росією та рештою світу.

Майбутнє Байкалу

Очевидно, що об’єкту Світової спадщини «озеро Байкал» загрожує серйозна небезпека. Беручи до уваги повсюдну деградацію екосистем і системні проблеми, що стоять перед озером Байкал (наприклад, відсутність ефективної системи управління), цей об’єкт заслуговує на включення до Список всесвітньої спадщини, що знаходиться під загрозою, вважають екологи та експерти. У мирний час такий крок міг би послужити поштовхом до розробки комплексного плану вирішення проблем озера Байкал, що накопичилися. Таке рішення з боку Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО відповідало б духу доручення президента Путіна, виданого у вересні 2019 року, який ще належить реалізувати.

На жаль, поточна політична ситуація робить такий крок контрпродуктивним у найближчому майбутньому, оскільки він, ймовірно, буде інтерпретований переважною більшістю зацікавлених сторін як чергова політична санкція, накладена на Росію а, отже, буде навмисно відкинутий відповідними російськими відомствами.

Нещодавній успіх у запобіганні тому, щоб законодавці дозволили будувати на Байкальській природній території ще більше інфраструктури показує, що деякі механізми запобігання подальшому погіршенню екосистеми все ще доступні для природоохоронної спільноти.

Однак велика ймовірність того, що всі гілки російської влади віддадуть перевагу вирішенню проблеми воєнного часу за рахунок екологічного здоров’я Байкалу.

Усі фото в матеріалі надані Євгеном Симоновим.