Вікторія Губарева
РФ починає перекладати відповідальність за скоєні нею екологічні злочини в Україні… на Україну. Розбираємось у “логіці” російських “звинувачень”. Чим це обґрунтовано та як відрізняється від українського підходу до воєнних екологічних злочинів?
МЗС РФ 18 вересня опублікувало текст “Про відповідальність України за деградацію навколишнього середовища регіону “. Як розповіли UWEC Work Group анонімні джерела, цей же “звіт” був направлений генеральним консульством Росії у Бонні деяким міжнародним організаціям.
Якщо описати документ коротко, він містить звинувачення України за нібито скоєні екологічні злочини, оперуючи даними, взятими здебільшого з українських ЗМІ. Незважаючи на те, що загалом текст є, як висловився експерт UWEC Work Group Євген Симонов, “зразок незграбної пропаганди”, сама його поява в інформаційному полі показує цікавий поворот подій у контексті риторики Росії в інформаційній війні проти України. Адже раніше тема екологічних злочинів у російському інфополі не з’являлася, за винятком кількох згадок у 2014 році про перекриття Україною Північно-Кримського каналу, яким вода з Дніпра надходила до Криму. Але восени 2023 року про Північно-Кримський канал заговорили знову.
Міністерство закордонних справ заплуталося… у географії
Згадало про події 2014 року МЗС Росії і зараз: “Наявні дані свідчать, що Київ у ході своєї агресії проти Криму та Донбасу з 2014 р. застосовував методи, що завдають серйозної довготривалої шкоди навколишньому середовищу”, — пишуть на сайті міністерства.
Експерт UWEC Work Group Олексій Василюк коментує: “Тут варто зазначити, що воєнних дій у Криму до 2023 року взагалі не було. А все, що відбувалося у 2023 році, не мало жодного впливу на природу, було високоточними потрапляннями до об’єктів військової інфраструктури та техніки, незаконно розміщених росіянами у Криму”.
Подібні “ляпи” зустрічаються у кожному наступному реченні. Наприклад, у МЗС заявляють, що після перекриття Північно-Кримського каналу було затоплено суттєві території у гирлі Дніпра.
“Це щось смішне, таке поки що ніхто не вигадував. Вода до каналу накачувалася насосами, а долина Дніпра “затоплювалася” лише раз – після теракту на Каховській ГЕС”, – коментує Василюк.
За наступним абзацом складається враження, що автори тексту ніколи не бачили карту України:
“У наступні вісім років військових дій Києва проти Донецька та Луганська, що відокремилися, було завдано колосальної шкоди екосистемам та біорізноманіттю низки національних парків, зокрема біосферному заповіднику “Асканія-Нова”, – пишеться в заяві МЗС. Там, схоже, не врахували, що “Асканію-Нова” та Донецьку з Луганською області розділяють кілька сотень кілометрів. Біосферний заповідник був окупований у 2022 році, а отже, ніяк не міг постраждати “за 8 років війни”, як повідомили у МЗС.
Більшість опублікованого МЗС тексту присвячена Каховській ГЕС. Однак і там є груба помилка. Автори заявляють, що стрімка повінь, спричинена підривом греблі, призвела до затоплення Національного природного парку “Великий Луг”. Насправді “Великий Луг” знаходиться набагато вище за течією від Каховської ГЕС.
“Він висох, а не був затоплений”, – каже Василюк.
Детальніше про відновлення Великого Лугу після підриву греблі Каховської ГЕС читайте у нашій статті:
Жодних фактів, адже “усім все відомо”
В опублікованому у вересні тексті РФ знову згадала про ці події 2014 року, згадавши і “вісім років війни” у Луганській та Донецькій областях. Не обтяжуючи себе тим, щоб навести факти, аналіз ситуації чи хоча б посилання на засоби масової інформації, у МЗС пишуть про “масштабне забруднення водойм, ґрунтів та повітря небезпечними хімікатами” у східних українських областях.
“Документ, хоч і стверджує, що “екологічні злочини ЗСУ добре задокументовані”, не наводить жодного посилання на конкретні джерела інформації. Це позбавляє текст будь-якої довіри аудиторії, бо вміст не піддається верифікації. Загалом це типовий приклад поширеної пропагандистської тактики “як усім добре відомо…”, коментує пропагандистську стилістику документа Євген Симонов.
У більшості випадків, автори просто не обтяжують себе описом, кількісною та якісною оцінкою екологічних наслідків.
Експерт також звертає увагу на те, що твердження про “масове використання Україною застарілих морських мін, яке спричинило забруднення великої акваторії Чорного моря небезпечними речовинами” є голослівним. Не згадані ані назви небезпечних речовин, ані їхні концентрації у морських водах, ні навіть те, якими саме застарілими мінами забруднюють великі акваторії. У попередніх докладних розборах шкоди від радянських мін, які використовуються Україною для захисту узбережь, йшлося про що завгодно, тільки не про забруднення великих акваторій. Та це й навряд чи можливо, навіть якщо всі півтисячі мін, встановлених Україною, вибухнуть одноразово. Для Чорного моря це буде як крапля на тлі інших забруднень.
Підрив Каховської ГЕС – головна страва на столі звинувачень Росії
Багато уваги МЗС приділили наймасштабнішій екологічній катастрофі, яка сталася в Україні — підриву греблі Каховської ГЕС. І в цьому МЗС у своїй публікації, звісно, звинувачує Україну.
Олексій Василюк вважає це цікавою особливістю полеміки РФ. Експерт припускає, що агресор має певні побоювання щодо цього, якщо приділяє цій темі так багато уваги.
“Цікаво, що документ також промовляє, що по Каховській ГЕС “останнього удару було завдано шляхом підриву несучих конструкцій 6 червня 2023 р.”. І інженери, і військові експерти одностайні, що такий “підрив” міг бути здійснений тільки зсередини греблі, доступ куди повністю контролювався військами РФ. Тому теза авторів про вину української сторони у підриві греблі ГЕС є малопереконливою і нічим не підкріпленою”, — коментує Симонов.
Вивернуті навиворіт свідоцтва
Документ на 50% містить відомі факти про руйнування, заподіяні війною, які вже можуть бути знайомі читачам, звертає увагу Симонов.
“Причина цього в тому, що факти здебільшого запозичені (без згадки авторів) з авторитетних українських та міжнародних джерел, якіаналізують та систематизують інформацію про наслідки війни розв’язаної Росією проти України. Тільки тут кожен параграф закінчується рефреном, що це свідчення екологічних злочинів Києва”, — коментує експерт.
Наприклад, кількість затоплених населених пунктів через підрив ГЕС взято з заяви Президента України Володимира Зеленського, яку той зробив після катастрофи. Йдеться про чотири десятки постраждалих населених пунктів, хоча у ЗМІ були й інші заяви — про постраждалі 80 населених пунктів.
Інформацію про кількість затоплених земель МЗС отримали зі звіту української громадської організації.
“Компілятори не завжди розуміють сенс свідчень, які цитуються ними. Звідси, наприклад, смішне твердження про те, що після прориву Каховської ГЕС “у зоні підтоплення виявилося понад 280 тис. гектарів”. Моє припущення, що це понівечена цитата з оцінок, даних Українською природоохоронною групою про площу на якій було змінено водний режим внаслідок руйнування греблі – 210 тис. гектарів водосховища осушено та 70 тис. гектарів територій нижче за течією затоплено та підтоплено. Але російським викривачам було ніколи розібратися, що це два протилежні процеси і вони списали все на “підтоплення”, щоб порівняти це з “площею Люксембургу””, — зазначає Симонов.
“У цей же кошик золотих цитат МЗС можна покласти і заяву про використання зброї зі збідненим ураном. У тексті йдеться про те, що це “привело до тяжких довгострокових наслідків для регіону”.”
“Самі росіяни їх використовують наповну, і взагалі від них радіації не більше ніж від сходинок гранітних сходів“, – каже Василюк. Так як американські снаряди тільки почали надходити в регіон, то з контексту слід здогадуватися що до “найважчих наслідків для регіону” призвело застосування боєприпасу зі збідненим ураном “Свинець-2“, який є у росіян?
Вирвані із контексту цитати
Деякі цитати взагалі наводяться неповними, що спотворює сенс сказаного. Наприклад, ще у грудні 2022 року генерал Андрій Ковальчук, який керував контрнаступом, повідомив Washington Post про плани ЗСУ підняти рівень води у Дніпрі, щоб затопити російські переправи. Зробити це можна було, зробивши дірку в греблі, але незважаючи на те, що випробування методу пройшло успішно, від методу відмовилися, щоб уникнути згубних наслідків. У статті Washington Post його слова передали так:
“Ковальчук розглядав можливість затоплення річки. Українці, за його словами, навіть завдали пробного удару з пускової установки HIMARS по одному зі шлюзів новокаховської греблі, проробивши три дірки в металі, щоб перевірити, чи можна підняти воду в Дніпрі настільки, щоб заблокувати російські переходи, не затопивши довколишні села. “.
За словами Ковальчука, випробування пройшло успішно, але цей крок залишається крайнім заходом. Він утримався.
Незважаючи на те, що текст опублікований на сайті, здавалося б, найвищою мірою відповідального державного органу, який повинен мовити на міжнародну аудиторію добре зваженими та проаналізованими фактами, ті, хто готували “звіт”, просто обрізали наведену вище цитату, виклавши її таким чином, ніби це факт, що підтверджує наміри України підірвати греблю.
Перекласти відповідальність все одно не вдасться
Очевидно, що відповідальність за екологічні збитки від воєнних дій лежить насамперед на тому, хто розв’язав війну та захоплював чужі території, каже Симонов.
“Інакше треба було б суворо закликати Україну до відповідальності за забруднення та захаращення моря шляхом потоплення крейсера “Москва” або за шкоду природним оселищам заказника “Острів Зміїний” під час операції очищення острова від окупаційних військ. В обох випадках був цілком реальний екологічний збиток і був завданий руками українських військових, як крайній захід у боротьбі з агресором. Але чомусь російська сторона сором’язливо оминає ці “екологічні злочини України” у своєму пропагандистському документі…”, – зазначає експерт.
Нова зброя у російській інформаційній війні
Дезінформація, приклад якої розібраний у цій статті, сама собою не є чимось новим для російської військової пропаганди. Країна-агресор перекладала провину на Україну за дії скоєні російськими загарбниками від початку війни, починаючи з 2014 року, в рази збільшивши кількість прецедентів після початку повномасштабного вторгнення.
Так, Росія звинувачувала ЗСУ в обстрілі драмтеатру в Маріуполі (знищений російськими авіабомбами), району Салтівка у Харкові (окупанти обстріляли житловий масив під час штурму Харкова), та у багатьох інших своїх терактах. Тому особливим у звинуваченні, опублікованому на сайті Міністерства закордонних справ, є не перекладання відповідальності за власні злочини, а зовсім інше.
Сам факт того, що документ опублікований не профільним екологічним міністерством, а в МЗС, говорить про те, що незабаром у міжнародному порядку російської пропаганди з’явиться новий “екологічний” розділ, яким країна-агресор не посоромиться оперувати.
Однак Україна замість того, щоб публікувати голослівні заяви, сьогодні збирає інформацію про екологічні злочини росіян. Так, у Генпрокуратурі України вже зафіксовано 265 військових злочинів армії РФ проти довкілля та 14 випадків екоциду. В органі діє підрозділ – Спеціалізована екологічна прокуратура, яка займається розслідуванням та документуванням екологічних злочинів.
Якою є відповідь України?
З питанням про те, яким чином Україна реагуватиме на новий пункт в екологічному порядку російського МЗС, ми звернулися до профільного Міністерства екології та захисту природних ресурсів України, яке також бере участь у фіксації екологічних злочинів.
Там назвали відмінну від даних Генпрокуратури цифру: “Державною екологічною інспекцією України зафіксовано понад 2705 спричинених війною подій, які завдали шкоди навколишньому середовищу. Загальна сума збитків за забруднення ґрунтів та засмічення земель 1007 млрд. грн., за забруднення атмосферного повітря 1080 млрд. грн., сума збитків завданих водним об’єктам 73 млрд. грн”, – повідомили у Міністерстві.
Також у Міністерстві прямо відзначили, що фіксація екологічних злочинів російської армії в Україні — поставлений робочий процес, у якому задіяно багато структур та фахівців:
“У процесі збору доказів було залучено понад 170 українських прокурорів із чотирьох областей та профільних департаментів, а також понад 250 слідчих Нацполіції та СБУ”, – сказано в офіційній відповіді.
Водночас, про те, хто з російських відомств і яким чином фіксує “екологічні злочини України”, нічого не відомо.
Що ж до аргументу, який могли б навести прихильники позиції, що стріляють “з двох сторін” і тут відповідь міністерства є однозначною:
“Агресор несе повну відповідальність за незаконне, невиправдане та неспровоковане збройне вторгнення в Україну, яке серйозно підірвало глобальну екологічну безпеку. Він також має понести відповідальність за всю завдану навколишньому середовищу шкоду та компенсувати її”.
Джерело головного зображення: Kyiv Post
