Дорогі друзі!
Нещодавно Президент України Володимир Зеленський зазначив, що війна уповільнюється, всі процеси ускладнюються і стають більш повільними. Однак це не означає, що небезпек для природи та людей поменшало. Імовірність катастрофічних подій є великою, як і раніше, і не зменшилася з часів підриву греблі на Каховській ГЕС. Так, наприклад, МАГАТЕ (IAEA) повідомляє про збільшення військової активності у районі Запорізької АЕС. На жаль, війна продовжується і, як і раніше, важливо розуміти, що відбувається, говорити про це, знаходити рішення та шляхи виходу, які дозволять відновити як постраждалі міста, так і постраждалу природу.
Відновлення України було головною темою обговорення на конференції, яка відбулася наприкінці червня у Лондоні. Саму конференцію не можна назвати “ганебною”, як, наприклад, торішню зустріч у Лугано. Однак і амбітних рішень на ній не було представлено. Спеціально для UWEC Work Group українська екологічна журналістка Вікторія Губарева підготувала короткий огляд того, що відбулося у Лондоні наприкінці червня.
Однак для розробки плану відновлення необхідно зрозуміти наслідки широкомасштабного вторгнення. Як ми вже неодноразово писали – багато наслідків мають транскордонний характер. Сьогодні війна все частіше виходить за межі України та Росії. Так, у Румунії вже двічі зафіксовано падіння військових дронів. Очевидним є серйозний вплив воєнних дій на такі транскордонні території, як, наприклад, Чорне море. Про те, як повномасштабне вторгнення негативно впливає на акваторію одного з найзначніших морів регіону, читайте у статті Соф’ї Садогурської, експертки української екологічної організації “Екодія”:
Інший приклад транскордонного впливу – мілітаризація кордонів. Особливо це відчувається у Польщі, Литві, Латвії. Ці країни не лише найактивніше підтримують Україну, а й сприймають війну комплексніше. Внаслідок кризи з мігрантами на кордоні з Білоруссю у 2021 році вони прийняли рішення збудувати та зміцнити стіни. Зміцнюють кордон із Білоруссю та Україна. Саме стіна розглядається як одне із рішень демілітаризації кордону з Росією після закінчення війни. Однак ці рішення, зумовлені безпековою політикою, вкрай негативно впливають на навколишнє середовище. Про роль парканів та огорож у розвитку популяцій диких тварин читайте у статті Вадима Кирилюка:
Як ми вже не раз писали, має війна наслідки і у віддалених від зони воєнних дій регіонах. Там також через вторгнення страждає природа. Так, введення санкцій та відмова від фінансування війни через купівлю вуглецевого палива у Росії призвели до того, що країна-агресор почала шукати інші ринки збуту. Найперспективнішим напрямом став Китай. Саме туди вирішили переорієнтувати постачання газу. Однак для цього потрібно будувати нову інфраструктуру, яка з високою ймовірністю пройде через унікальні території Алтаю. На жаль, сьогодні майже нікого не залишилося з тих, хто може їх захистити, і зупинити будівництво, як це було кілька років тому, буде неможливо. Це пов’язано з визнанням “небажаними” НУО. Зокрема, організації Altai Project. Про те, до чого це може призвести і як від воєнного вторгнення в Україну може постраждати Алтай, читайте у статті:
Додатково про збільшення інтенсивності переслідування екологічних активістів у Росії та Білорусі після початку воєнного вторгнення ви можете дізнатися із запису нашого вебінару, організованого спільно з RSF Sweden та Svea Green Foundation:
Знищення природи внаслідок воєнного вторгнення Росії в Україну дедалі частіше називають екоцидом. Проте, хоча цей термін має довгу історію – дискусії про екоцид йдуть з 1970-х років – він все ще не тільки не визнаний у міжнародній практиці, але й не закріплений юридично на національному рівні. Що ми можемо розуміти під екоцидом? Наскільки Україна та Росія готові інтегрувати поняття “екоцид” до своєї правової системи? Які ще країни визнають екоцид? Як іде збір даних про екоцид в Україні? На ці та інші питання намагалися знайти відповіді у статті:
Ми продовжимо стежити за екологічними наслідками вторгнення на нашому сайті, у Twitter , Facebook і Telegram .
Бажаємо вам сил та миру!
Олексій Овчінніков, головний редактор UWEC Work Group