Євген Симонов
Від редакції UWEC: Цим текстом ми розпочинаємо серію статей про живі істоти, які стали жертвами повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Внаслідок війни деякі види опинилися на межі знищення, а багато популяцій зникли, що вплинуло на біорізноманіття великого регіону від Полісся до Чорного моря. Чи то прифронтові території, де життя стало жахом в результаті безперервних боїв, чи забруднені розливами нафти акваторії – війна не тільки вбиває людей і руйнує інфраструктуру, але також знищує ссавців, птахів, земноводних, рослин і комах. Усе живе торкнулося полум’я руйнування, розпалене через амбіції невеликої групи політиків. Історії, які ми будемо публікувати – про пірникозу, дельфінів, зниклі популяції гризунів, постраждалі рослини – іноді особисті, іноді більш наукові – написані з метою привернути увагу людей на те, як у лихоманці війни вони знищують красу навколишнього світу.
Пірникоза велика – дивовижний птах, який гніздиться в більшості країн Європи. Моє перше знайомство із пірникозою трапилося наприкінці 70-х років минулого століття на священному озері Пюхеярве у південній Естонії. Я щороку плавав озером у човні на веслах, спостерігаючи місцеву живність. Незвичайний рогатий птах будував гнізда на плотах з водяних рослин і возив пташенят, які вилупилися, на власній спині. Зустріч з яскравою і екстравагантною пірникозою була одним з найважливіших дитячих вражень, які, мабуть, пізніше привели мене на шлях охорони природи.
Пірникози є широко відомими через свої екстравагантні шлюбні ігри, в ході яких вони танцюють і дарують один одному пучки водоростей. Ритуальні ігри сформованих пар продовжуються місяцями вже після парування та будівництва гнізда. Еволюціоніст (а згодом перший директор ЮНЕСКО) Джуліан Хакслі у 1914 році видав спеціальну роботу, присвячену еволюційному відбору на прикладі пірникоз, які утворюють пару. Він вперше описав як у тварин складається ритуальна (символічна) поведінка і якою є його роль у виживанні виду.
Пірникоза тримається віддалено від людей, оскільки ніякої користі для неї цей вид не представляє. Люди іноді незаслужено звинувачують пірникозу у виснаженні рибних запасів і вживають заходів — від викошування водної рослинності в місцях її гніздування до відлякування і відстрілу.
Одним з основних місць зимівлі пірникози в Європі є узбережжя Чорного моря, де на мілководдях і в лиманах немає великих хвиль і багато дрібної риби та водних безхребетних. Проте війна зробила зимівлі небезпечними. Спочатку пірникозам, які у північному Причорномор’ї збираються багатьма тисячами, докучали вибухи та інші гучні артефакти боротьби людини з людиною. Але потім на поверхні моря розлилася нафта і доля птахів стала дуже сумною.
Кожен птах, забруднений нафтопродуктами (або олією), втрачає водонепроникність і теплоізоляцію своєї пір’яної броні. Такий птах у морі є приреченим на загибель, оскільки не в змозі сам відновити свої захисні покриви. Взимку птах просто замерзає. До того ж, птахи починають самі чистити себе від нафти, вдихаючи та поїдаючи токсичні нафтопродукти, що спричиняє токсичний гепатит, жирову дистрофію печінки, набряк легень, гостру серцеву недостатність. Внаслідок цього більшість птахів, з тих, які уникли смерті від холоду, помирають від отруєння.
Читати за темою: Нафта воєнного розливу (2): Масштаб катастрофи та її наслідки для біоти та екосистем регіону
Частину птахів, що дісталися живими до берега, знайдуть добровільні рятувальники. На них чекає жахливий стрес від зустрічі з двоногими волонтерами, які намагатимуться відмивати їх теплою водою з детергентами і пересаджувати з коробки в коробку на шляху до порятунку. Не більше 10% спійманих пірникоз переживе цей жах спілкування і дотягне до випуску у прибережні водойми, де, ймовірно, на них чекатимуть нові розливи нафтопродуктів.
Так, з десятка тисяч птахів, підібраних волонтерами на початку розливу нафти в Керченській протоці у січні 2025 року, 85% були пірникозами великими. Подібна статистика характерна й для інших розливів нафтопродуктів та харчових олій у Чорному морі.
Читати за темою: Розливи олії – нова військова загроза
Пірникозам та їхнім іншим водоплавним сусідам допоможе лише припинення бойових дій та безвідповідальних морських перевезень, які ведуть до розливів нафтопродуктів та олій. Навіть у мирні часи будь-які ризиковані перевезення нафти повинні припинятися до того, як птахи збираються в морі на зимівлю або під час міграцій. Інакше понад 90% пірникоз, які потрапили до нафторозливу, неминуче загине.
Джерело головного зображення: Australian Geographic