Євген Симонов
Стаття присвячена аналізу катастрофічних наслідків повномасштабного вторгнення Росії в Україну для нафтової інфраструктури та танкерів, а саме – аналізу масштабних розливів, які спричиняють масову загибель риб та дельфінів. Спираючись на дані моніторингу та висновки міжнародних експертів, автор статті показує: сучасні правила війни на морі застаріли. У матеріалі запропоновано конкретні кроки для захисту акваторій – від створення екологічних зон безпеки до термінової розробки спеціальної конвенції про охорону морського середовища від екологічних наслідків воєнної діяльності.
Межі допустимих “законних воєнних цілей” безперервно розширюються, збільшуючи небезпеку великих та довгострокових забруднень акваторії та берегів. Це може спричинити істотні негативні наслідки як для екосистем в цілому, так і для конкретних видів.
Найбільш небезпечним є забруднення моря нафтопродуктами та олією внаслідок руйнування танкерів, портових споруд та нафтовидобувних морських платформ. Небезпечні також аварійні розливи суднового палива з інших військових і цивільних судів. У попередній серії статей про розливи, спричинені катастрофою танкерів у грудні 2024 року, вже були показані їхні наслідки для довкілля.
Читати докладніше: Нафта воєнного розливу (2): Масштаб катастрофи та її наслідки для біоти та екосистем регіону
Також обговорювалися правила мореплавання, які можуть дозволити уникнути розливів та швидко їх ліквідувати. Сьогодні розливи, викликані воєнними діями, ставлять перед нами нові виклики та потребують спеціальних підходів до їх запобігання та ліквідації.
Питання про те, чи можна знизити екологічну шкоду, аж ніяк не марне і рішення лежать у руках не лише обох сторін конфлікту, а й у зоні відповідальності учасників складної системи міжнародних інститутів, які формують правила управління мореплавання, і впливають на санкційні механізми.
Перші чотири роки війни
У 2022-2024 роках випадки ураження суден та берегових споруд, які могли призвести до масштабного забруднення моря, можна перерахувати на пальцях.
24 лютого 2022 року українська ракета вразила російське судно з нафтопродуктами SGV-Flot, а наступного дня російські війська пошкодили молдавське судно Millennia l Spirit з 600 тоннами солярки на борту, який прямував з Одеси. Про суттєві розливи нафтопродуктів не повідомлялося.
Першим добре задокументованим випадком витоку нафтопродуктів внаслідок воєнних дій став російський крейсер Москва, потоплений у квітні 2022 року. Про витік суднового палива в районі затоплення повідомила українська сторона, але цей витік спостерігався недовго, а Міноборони РФ відмовилося відповідати на запити російських екологічних неурядових організацій (НУО) про те, скільки всього палива було на борту величезного судна на момент затоплення.
Іншим чинником ризику стало викликане війною і впровадженими проти Росії санкціями експоненційне зростання кількості танкерів “російського тіньового флоту”, які не мають відповідальних господарів і надійної страховки, а також у більшості випадків старих і ненадійних суден. Можливі екологічні катастрофи у разі аварій на цих танкерах стали предметом нічних кошмарів чиновників європейських та інших країн, через прибережні води яких проходить експорт російської нафти.
Читати докладніше: Нафта воєнного розливу. Як аварія танкерів у Керченській протоці пов’язана з експортом російських нафтопродуктів “тіньовим флотом”
З лютого 2022 року до початку липня 2026 року з різних джерел було відомо про приблизно 60 військових атак, потенційно здатних призвести до нафторозливів на морі. З них 10 атак були спрямовані на нафтогазовидобувні платформи, 18 атак на портову інфраструктуру та 32 атаки на танкери та пороми. Приблизно у третині випадків експертами UWEC Work Group виявлено підтвердження про витікання нафтопродуктів у море внаслідок атак. У більшості повідомлень ці розливи характеризуються як “незначні”. Тут не враховується статистика атак на термінали та судна з олією, що ведуть до подібних екологічних наслідків. Ці наслідки були обговорені раніше в статті “Розливи олії – нова воєнна загроза“.
Небагато з атак на нафтові танкери та пороми супроводжувалися повідомленнями про забруднення моря. Частково це пов’язано з відсутністю системних спостережень, але частково і з технікою війни. Щоб вивести з ладу флот противника українські дрони та ракети, переважно, били по машинному відділенню та гвинто-кермовій групі судна. Ці вузли є відокремленими від паливних танків і максимально віддаленими від вантажних танків з нафтопродуктами (якщо це судно – танкер). З іншого боку, до липня 2026 р. поза російськими портами українські сили в основному атакували порожні танкери, де єдиним джерелом витоку міг стати їхній власний запас палива. Однак і власний запас пального на порожньому судні це дуже суттєве потенційне джерело забруднень.
Проте кількість ударів по танкерах зростала з року в рік: за весь період з 2022 по 2024 їх було всього шість, у 2025 – вже дев’ять. А за перше півріччя 2026 було вражено як мінімум 15 танкерів, з яких принаймні сім були завантажені нафтою і один – зрідженим газом. Потенційний ризик катастрофічних наслідків таких атак зріс у багато разів.
Те, що атаки на нафтові судна та термінали робила, в основному, українська сторона пояснюється не лише їхнім стратегічним значенням для живлення російської військової машини, а й практичною відсутністю таких об’єктів в Україні. Російські військові, всупереч законам мореплавання, регулярно атакували всі типи цивільних суден та портових споруд України. На 137-й сесії Ради Міжнародної морської організації (IMO), 6 липня 2026 року, віце-прем’єр України Олексій Кулеба повідомив, що в першій половині 2026 р. російські військові здійснили понад 70 атак на торгові судна, пов’язані з Україною. Він заявив, що: “кожна атака на торгове або рятувальне судно, яка не отримала покарання, підриває міжнародне право і створює небезпечні прецеденти для всього світу, а не тільки для України”.
Розливи з берегових споруд
Також у 2025-26 pp. стало ясно, що великі хронічні розливи відбуваються внаслідок періодичних ударів по береговій нафтовій інфраструктурі. При цьому наслідки багато в чому залежать від того, як добре сплановано захист від надзвичайних ситуацій.
Автори UWEC вже писали про це у зв’язку із розливами олії в Одесі. Добре укріплене валами сховище може врятувати водойму від катастрофи, як би його не бомбили. Ще більш актуальним це є для нафтопродуктів.
Наприклад, ЗСУ багаторазово завдавали ударів по нафтоналивному терміналу в Приморську на Балтиці, але пожежі там були точковими, а супутні розливи біля узбережжя майже непомітними. Імовірна причина – достатня відстань між цистернами, кожна з яких обвалована так, щоб “вловити” весь її вміст у разі аварійного спорожнення. Тому витоки нафти можливі лише з причальних пристроїв, які забезпечують навантаження на судна.
Дещо іншою є ситуація на Туапсинському нафтопереробному заводі (НПЗ), ємності якого хаотично витяглися вздовж річки, межують із житловою забудовою та мають мінімальне обвалування. Саме ці структурні недосконалості зробили Туапсинський НПЗ найбільш вразливим до атак.
Проте, як повідомив в інтерв’ю Forbes відомий краснодарський еколог Євген Вітішко, НПЗ Роснафти в Туапсе також має план ліквідації розливів нафти (ПЛАРН). Однак орієнтований він на витік, який не повинен перевищувати… 1 тонну.
Проте денний обсяг переробки на НПЗ дорівнює 24 тисяч тонн, а ємність кожної з 47 паливних цистерн складає від 10 до 50 тисяч тонн. За оцінками Вітішко, назовні вилилося близько 20 тисяч тонн, що в багато разів перевищувало заготовлений механізм перехоплення.
“Просто обсяги були такими, що вся ця система не спрацювала“, – пояснює Вітішко. В результаті істотна частина нафти, яка вилилась, опинилася в річці Туапсе. Навіть із річки можна було відкачати значну частину розлитої нафти, якби у підприємства був реальний комплексний ПЛАРН, а також кошти на його реалізацію. Але, певне, цього не було, оскільки виставлених для утримання нафти малопотужних бонів було недостатньо. Незабаром після розливу пішли сильні дощі, і всю нафту, яку утримували бони, змило в море.
Ще одним найбільш вразливим об’єктом виявився Таманський перевантажувальний комплекс ( ТПК ) зрідженого вуглеводневого газу (ЗВГ), нафти та нафтопродуктів, яким керує ТОВ “Таманнефтегаз”. Під час атак (грудень 2025, січень, лютий, травень–червень, липень 2026 та ін.) українські дрони вражали резервуари, трубопроводи, причали, стендери та судна. Ушкодження заповнених нафтою трубопроводів і особливо запірної арматури (клапанів, засувок) на причалах/резервуарах призводило до тривалого витікання нафтопродуктів, під тиском або самопливом.
Липень 2026. Інтенсифікація атак на танкери
В останні місяці атаки дронів на судна почастішали багаторазово. Так, у липні 2026 року було вражено понад 200 суден, у серпні – понад 50, у вересні — понад 30, причому, ймовірно, приблизно половина з них — танкери.
Липнева ескалація була частиною анонсованої Україною “40-денної спроби змусити Росію до миру”. Головним заявленим завданням стало припинення постачання до Криму та блокування судноплавства, спочатку в Азовському, а потім і в Чорному морі.
Більшість із більш ніж 100 танкерів, уражених під час операції, за вантажопідйомністю не перевищують 7000 тонн і в основному займаються вивозом мазуту та інших нафтопродуктів з Волзького та Донського басейнів через Азовське море на глибоководні рейди в Чорному морі для навантаження на великі експортні судна, які належать до тіньового флоту. Нагадаємо, що в грудні 2024 року аварія двох таких танкерів під час шторму викликала найбільшу екологічну катастрофу в Керченській протоці, яка триває донині.
Командувач українськими силами безпілотних літальних апаратів (БПЛА) Роберт “Мадяр” Бровді в липні докладно транслював хід цієї операції у своїх соцмережах і 17 липня 2026 року так описував її завдання: “Необоротний параліч логістики нафти, палива та вантажів, що здійснюється в обхід санкцій. Перетворити кожне самохідне судно на дрейфуючу баржу — сліпу й глуху. Мета — не забруднювати море розливами нафти, тому пробоїн у корпусі бути не повинно. Ми вистоїмо. Москва впаде, … .”
Після того, як до середини липня російські судна повністю припинили рух через Керченську протоку, обстріли суден в Азовському морі практично припинилися через відсутність цілей, а в Чорному морі частота уражень становила 1-2 російських (тіньових) судна на день. Зворотною стороною стала інтенсифікація обстрілу РФ будь-яких суден з українськими вантажами, а також українських портів.
Удари з двох сторін практично зупинили експорт сільгосппродукції Чорним морем як з України, так і з Росії. 16 вересня 2026 року Об’єднаний військовий комітет провідних страховиків (Joint War Committee, JWC) опублікував циркуляр (JWLA-035), який розширює перелік небезпечних районів Чорного моря з прибережних акваторій Росії та України на все Чорне море, за винятком територіальних вод Туреччини, Румунії, Болгарії та Грузії. Хоча це рекомендаційний документ, він все одно ймовірно призведе до суттєвого подорожчання страхових послуг, а також до відмов у страхуванні, що ще більше ускладнить торговельне мореплавання.
Масштаби розливів нафти
В Азовському морі під час операції ЗСУ у червні-серпні 2026 року обстрілювалися як порожні, так і завантажені нафтопродуктами танкери. Хоча більшість ударів завдавалися по рубці управління корабля або по машинному відділенню, масові обстріли суден все одно призвели й до численних розливів нафти в різних частинах акваторії Азовського моря та Керченської протоки. Зокрема, великі та тривалі нафтові плями на поверхні води видно на загальнодоступних космознімках у Таганрозькій затоці, біля селища Кучугури, біля гирла Охтарських лиманів, біля коси Чушка та в інших частинах акваторії.
У 2026 році в Чорному морі, на тлі продовження витоку мазуту з двох танкерів (“Волгонефть-212” і “Волгонефть-239”), які затонули в грудні 2024 р., відзначені численні додаткові розливи нафти в результаті воєнних дій. Насамперед це витоки з нафтоналивних терміналів та інших нафтових об’єктів на узбережжі: в порту Кавказ (коса Чушка), в порту Тамань (Таманський нафтовий комплекс ((ТНК)), в Туапсе, в Новоросійську – на терміналі Шесхаріс і в районі нафтоналивних споруд Каспійського трубопровідного консорціуму. Ліквідація будь-яких розливів силами російської «Морської рятувальної служби» стала практично неможливою через загрозу нападу на судна, зокрема на рятувальні судна-нафтозбірники.
Якщо за перше півріччя 2026 року поіменно відомі 14 уражених ЗСУ у Чорному морі танкерів, то у липні – вересні 2026 року у звітах підрозділів ЗСУ фігурують багато десятків суден. З середини липня українська сторона припинила публічно оголошувати типи, назви та локацію уражених суден. Російська сторона практично повністю замовчує відомості про конкретні удари по судах і тим більше про подальші розливи. Так, 11 серпня вона повідомила про свій удар по неназваному танкеру “який ніс пальне для ЗСУ” в порту Одеси. На цьому майже все.
Проте лише за липень-серпень експертами UWEC Work Group зібрано достовірну інформацію ще про 13 конкретних пошкоджених танкерів. Слід врахувати, що, на відміну від мілководного Азову, у Чорному морі атакуються великі нафтові танкери (наприклад, Yasa Polaris, Louise 1, Nordic Zenith, Skiros), призначені для перевезення сирої нафти та темних нафтопродуктів у відкритому морі.
У рамках спостережень незалежними фахівцями з дистанційного зондування, такими як Transparent World і Fleetwatch, встановлені факти “неврахованих” розливів внаслідок ураження суден та зафіксовано великі плями нафти з невідомих джерел, походження яких не підтверджено жодною з воюючих сторін.
Наприклад, 7 квітня 2026 року на південь від Керченської протоки поряд з танкером тіньового флоту Sofia, про ураження якого не повідомлялося, супутник Sentinel-1 зафіксував U-подібний нафтовий слід завдовжки 12,5 км. За попередніми оцінками, до моря могло потрапити понад 300–350 тонн нафтопродуктів. 11 квітня величезну нафтову пляму візуально виявили за кілька кілометрів від узбережжя Вітязево та Анапи. Однією з перших ознак забруднення стали птахи, які загинули від нафти.
У міру інтенсифікації війни, на морі почастішали випадки виявлення великих нафтових плям, які, ймовірно, з’явилися після обстрілу невідомих танкерів.
Експертами UWEC Work Group на загальнодоступних супутникових знімках від 11 липня 2026 року посеред моря між Алуштою, Кримом, і Синопом (Туреччина), виявлено велику щільну пляму площею щонайменше 100 кв.км., яку добре видно як на оптичному, так і на радарному знімку. Джерело розливу нам визначити не вдалося. Схожий невідомий розлив на знімку від 9 липня описується в статті РАХ.
Тижнем пізніше експертами Pixel Planet виявлено дві великі схожі плями. Першу, площею близько 263 кв. км, супутник Sentinel-1 зафіксував 17 липня у центральній частині Чорного моря, а наступного дня у південно-східній частині акваторії виявили ще одну пляму площею близько 35,5 кв. км. На думку експертів Pixel Planet, найімовірніше це сліди пально-мастильних речовин після атак на судна тіньового флоту РФ. Виходячи з інформації ЗМІ, у ніч на 17 липня українські дрони уразили 12 російських суден, включаючи танкери. Через три дні ті ж експерти виявили третю пляму площею 114 кв.км.
Найбільш видовищною подією стало знищення безпілотними катерами ЗСУ танкера «тіньового флоту» Aframax Rio прямо на рейді російського курорту Сочі 6 жовтня 2026 року. Танкер перевозив до 100 тисяч тонн сирої нафти з Новоросійська до Індії. Удар відбувся в борт нафтових танків, що призвело до масштабного горіння нафти, зокрема безпосередньо на поверхні моря, та до евакуації екіпажу. Відсутність вітру та хвиль на морі сприяли тому, що до 95 % нафти, яка вилилась з пошкоджених резервуарів, згоріло, суттєво зменшивши загальний обсяг забруднення. Відповідно, більша частина продуктів горіння потрапила в повітря, а не в море.
Російська влада заявила про відсутність забруднення води та повітря, але повідомила про встановлення бонових загороджень навколо танкера. Під час буксирування танкера в напрямку Новоросійська, на супутникових знімках спостерігався шлейф забруднення довжиною понад 20 км і площею близько 25 кв. км. В Абрау-Дюрсо та ряді інших прибережних селищ місцями спостерігався викид невеликих обсягів нафти на берег. Експерти, з якими на умовах анонімності поспілкувався представники UWEC Work Group, вважають, що розлилася і згоріла менша частина вантажу (за різними оцінками — від 7 000 до 30 000 тонн). Загалом, завдяки щасливому збігу обставин, інцидент не спричинив великої екологічної катастрофи.
Таким чином, на тлі хронічного забруднення нафтопродуктами, характерного для мирного часу, у води Чорного моря в ході війни надходять зростаючі додаткові обсяги забруднень внаслідок обстрілів суден та прибережних нафтопідприємств. Ця нафта поширюється по всьому морю під впливом вітрів і течій.
Нагадаємо, що для Чорного моря характерна постійна циркуляційна течія, яка несе води проти годинникової стрілки. Досвід катастрофи двох танкерів у Керченській протоці в грудні 2024 року підтвердив: де б у бергів РФ не трапився великий нафтовий розлив, внаслідок циркуляції Чорноморської морської течії нафтові плями у будь-якому разі зноситиме у бік окупованих територій України і далі на захід.
Ймовірні екологічні наслідки для морських екосистем
Екологічні наслідки нафторозливів були детально проаналізовані UWEC на прикладі найбільшого розливу, який стався в Керченській протоці в 2024 році.
Читати далі: Нафта воєнного розливу (2): Масштаб катастрофи та її наслідки для біоти та екосистем регіону
Азовське море являє собою зовсім особливу водойму. За словами Павла Гольдін , біолога з Національної академії наук України, Азовське море – це “найдальша точка, де Атлантичний океан вдається в материкову частину Старого Світу між Європою, Азією та Африкою. Через це дуже специфічне положення воно історично було надзвичайно багате на біоту, особливо на рибні ресурси“.
Проте географічні особливості роблять цю екосистему вкрай чутливою. Як пояснює дослідниця питань очищення води з Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського” Марта Літинська, через невеликі розміри, маловодність і напівзамкнутість, Азовське море є особливо вразливим до зовнішніх загроз: “Азовське море з’єднане з Чорним морем тільки вузькою Керченською протокою, що призводить до дуже повільного виведення забруднюючих речовин з води “.
Ця вразливість вже призвела до помітного збіднення природи регіону. За даними Південного наукового центру РАН: “У басейні Азовського моря за всю історію досліджень було відмічено більше 140 видів риб і міног. Нині різноманітність іхтіофауни моря скоротилася приблизно до 80 видів, шість з яких – відносно недавні вселенці або акліматизанти. Причинами такого скорочення вчені називають рибальство, осолонення моря та інші.”
Однією з головних загроз останніх років стали розливи нафтопродуктів, які завдають прямого удару по харчових ланцюжках. Кубанський телеканал опублікував сюжет про те, що на березі Азовського моря в районі Кучугур Слов’янського району в кінці липня 2026 спостерігався замор риби у величезних масштабах, у тому числі червонокнижного російського осетра. Це, швидше за все, пов’язане з розливами нафтопродуктів внаслідок обстрілу танкерів, оскільки плівка перекриває доступ повітря до води, через що риби та інші водні організми гинуть від нестачі кисню.
Крім риб, також серйозно страждають птахи. Головний механізм негативного впливу нафторозливів на водоплавних птахів – порушення термоізоляції та герметичності пухового шару, що веде до загибелі від переохолодження та від втрати плавучості.
Дельфіни, які харчуються рибою, теж стають жертвами розливів. Екологічне видання “Кедр” наводить дані моніторингу: у першому півріччі 2026 р. у Краснодарському краї зафіксовано загибель 630 китоподібних (йдеться про два види дельфінів та морських свиней-азовок), у той час як за весь попередній рік таких смертей зафіксовано лише 688.
На думку фахівців, опитаних кубанським виданням “Аргументи та Факти”, значне зростання смертності серед дельфінів може бути пов’язане з наслідками забруднення Чорного моря нафтопродуктами в акваторіях Анапи та Туапсе. У всіх досліджених загиблих тварин було виявлено тяжкі незворотні ураження печінки, підшлункової залози та нирок, які можуть свідчити про перенесену інтоксикацію.
Російська газета повідомляє, що в травні-червні 2026 року зафіксовано спалах епізоотії у афалін (33 загиблих дельфіни), ймовірно через ослаблений імунітет після забруднення.
Що робити, щоб захистити наші моря? Шляхи розв’язання
Катастрофічна ситуація з розливами нафти в Азово-Чорноморському басейні – це частина страшної глобальної тенденції наростаючих екологічних витрат від ведення воєн на морі. Міжнародні дослідники з нідерландської організації PAX, проаналізувавши екологічні наслідки сучасних морських конфліктів як біля берегів Чорного моря, так і на Близькому Сході (у Червоному морі та Перській затоці), дійшли висновку: міжнародні правила, які обмежують методи ведення війни, безнадійно відстали від реальності. Нові технології, такі як використання морських дронів і удари по старих танкерах “тіньового флоту” за допомогою ведених штучним інтелектом БПЛА завдають екосистемам непоправної шкоди.
PAX пропонує кілька головних кроків для захисту морського середовища:
- Створення екологічних зон безпеки. Унікальні природні акваторії, заповідники та місця розмноження вразливих видів (наприклад, китоподібних) повинні отримати статус повністю демілітаризованих зон (в якості одного з прикладів цінної вразливої ділянки наводиться Азовське море). Бойові дії, застосування сонарів та мінування в таких акваторіях повинні бути суворо заборонені.
- Оцінка екологічних ризиків воєнних операцій. При плануванні атак із використанням надводних безпілотників та штучного інтелекту військові зобов’язані прораховувати екологічні наслідки. Мета – уникати ударів, які з великою ймовірністю призведуть до масштабних витоків токсичних речовин. (Також, і з погляду експертів UWEC, удари по навантаженим танкерам пов’язані з невиправданими ризиками);
- Відкритість даних про забруднення. Державам необхідно припинити приховувати реальні масштаби забруднень. Відкритий обмін супутниковими даними та допуск екологів є критично важливими для швидкої ліквідації нафтових плям та порятунку тварин;
- Невідворотність покарання. Масштабне та довгострокове знищення морського середовища має однозначно трактуватись як воєнний злочин на міжнародному рівні, а винні – притягатися до реальної відповідальності. РАХ наводить докладне обґрунтування можливих удосконалень дюжини спеціальних міжнародних правових інструментів для визначення відповідальності та покарання винних.
Опитаний UWEC на умовах анонімності експерт із морських екологічних проблем запропонував додати до “дуже розумних та обґрунтованих” рекомендацій PAX термінову розробку окремої спеціальної конвенції про захист морів від негативних наслідків воєнної діяльності. За оцінкою експерта бажаних змін не вдасться досягти лише вдосконаленням вже існуючих юридичних механізмів.
Однак будь-які найкращі рекомендації залишаться лише текстом на папері без політичної волі. Порятунок морів вимагає від світової спільноти визнання простого факту: природа не повинна залишатися мовчазною та безправною жертвою війни.
Джерело головного зображення: ponomaroleg
